Путін у безсилій люті та злості
Спершу Путін хотів нас швидко захопити. Не вийшло. Тепер він хоче нас знищити. Не вийде
Потім він захоче уникнути відповідальності за все скоєне. Треба не дати йому такої можливості. У будь-якому разі, в історії Росії з’явилася нова ганебна сторінка — програна війна з Україною. Тому що війну вони вже програли. І Путін це розуміє. От і біситься.
Те, що зараз відбувається, — це вже не лише війна за наше майбутнє. Ні, це ще й війна за знищення Росії, яку розпочав сам Путін. І він програє війну. Весь світ об'єднався проти нього. Він уже приніс Росії санкції, обвал економіки, відключення від SWIFT, обмеження можливості використання західних технологій і виключення з міжнародних організацій, зростання цін і обвал рубля. А ще приніс смерть у РФ. Адже матері ховатимуть своїх дітей, яких Путін послав воювати до України. Їх уже тисячі. А будуть десятки тисяч. Значно більше, ніж для СРСР за часів Афганістану. Росія перетворюється на державу-ізгоя. І це заслуга того ж таки Путіна. Але нечесно не сказати про інші його заслуги.
Україна має йому сказати спасибі. І я поясню за що
Через дії Путіна у 2014 році Україна почала змінювати своє ставлення до РФ. З держави зі старими русофільськими традиціями Україна перейшла до антиросійських уподобань. Саме анексія Криму та окупація Донбасу сприяли цьому. А ще ми почали по-справжньому цінувати та любити Україну. Ми навчилися її захищати. І ми виростили свою армію, яка загартувалась у війні з російськими найманцями та окупантами. Отак Путін змінив вектор України.
А тепер нас уже готові брати до Євросоюзу. Можу сказати, що якби не вторгнення РФ в Україну, то це ще не скоро сталося б. Розмови б йшли, але сам процес… А тепер ми за півкроку від вступу. Змінилася навіть та частина населення, котра ще недавно була за «обіймашки з РФ». Тепер навіть для них Росія є однозначним ворогом. Манкурти є, але їх так мало, що вони стали маргінальними покидьками і на загальні настрої вже не впливають. За це все Путін повинен подякувати сам собі. Загалом, якщо у людини в голові маячня, то і діє вона так само маячно. І все в неї виходить навпаки. Як зараз у Путіна.
Ми боремося зараз за своє право жити у незалежній та вільній Україні. Платимо за це своїм життям і здоров’ям, своїми будинками та звичним ритмом життя. Ми житимемо на нашій, даній нам Богом, землі. Це наше право та наше бажання. І ми вже показали, що вміємо перемагати тих, хто в багато разів перевершує нас за кількісним, військовим та фінансовим потенціалом. Ми не дали Путіну реалізувати бліцкриг. Ми палимо його техніку і кришимо його війська. Ми збиваємо пачками його вертольоти та літаки. А він у відповідь, як останній боягуз обстрілює ракетами дитячі садки та пологові будинки, житлові квартали та центральні площі наших міст. Він робить це в безсилій люті та злості, з маніакальним копіюванням того, що робив Гітлер.
У будь-якому випадку ми вистоїмо та переможемо. А Путін… Він закінчить, як Гітлер. У найкращому для нього випадку. Але я б віддав перевагу суду. На кшталт того, що пройшов у Нюрнберзі з 1945 до 1946 року. І дуже хотілося б побачити на ньому Лаврова, Медведєва, Захарову, Скабеєву, Соловйова, Терешкову і всіх інших, хто всі ці роки розпалював пожежу війни. І сподіваюся, що на них чекає заслужений вирок. Тому що ці злочинці мають бути покарані. Так і буде. А поки що треба зберегти якнайбільше життів наших громадян. З вірою в ЗСУ, у себе та в Україну. В нас просто немає права не перемогти. Тому перемагатимемо. Разом. Слава Україні!
