Економіку знищить не вторгнення, а недовіра до влади

Паніка завжди страшніша за найжорстокішого ворога. Страх перед уявним ворогом завжди сильніший за страх перед ворогом реальним. Брехня і зневіра руйнують державність сильніше за тисячу атомних бомб.

У цьому нічого дивного.

Якщо влада бреше завжди, з будь-якого приводу останні сто років, то казочка про хлопчика-пастуха стає зовсім не казочкою.

Радянські люди придумали анекдот про лікаря "вухо-очі", який лікує від того, що всі бачать зовсім не те, що чують. Совки так жили завжди і продовжують жити зараз, хоч СРСР давно спочив у бозі.

Нинішні вільні громадяни, народжені вже після 1991 року, цього анекдоту не знають, але живуть так само, як і їхні батьки в СРСР: мудро не довіряючи будь-яким заявам офіційних осіб, чинячи їм всупереч за будь-якої можливості. Мудрі співгромадяни впевнені, що в довгостроковій перспективі врятують себе від неприємностей лише в тому випадку, якщо чинитимуть з точністю до навпаки.

Це ж стало рефлексом – купувати сіль, цукор, борошно та сірники одразу ж після того, як у телевізорі скажуть, що жодних проблем немає і не очікується.

Невже хтось припускав, що після заяв усієї правлячої камарильї щодо нашої сили, нашого диявольського спокою та вбивчої впевненості у власній могутності, народ розслабиться? Ви серйозно?

Це ж у генах прописано: якщо тобі пророкують стабільний курс, біжи купувати долари! Не прогадаєш!

Говорять про врожай? Купуй борошно та дріжджі.

Говорять про мир? Перевір, чи достатньо патронів у сейфі! Про всяк випадок, полий город мастилом – кулемети це люблять!

Росії не треба нападати, атакувати і окуповувати. Для неї це економічно недоцільно. Кількість можливих плюшок від силових дій значно менша за розмір звіздюлів, які можна за це отримати! Нахіба це росіянам? Навіщо потрібно стріляти собі в ногу, сидячи на нафтогазовому ринку, що росте?

Вони навіть не лякають страуса – вони заперечують, але дарма! Страус сам б'ється головою об бетонну підлогу, не слухаючи розради.

Люди, які забирають свої вклади з банків, інвестори, які тікають від українських ОВДП, набагато страшніші і ефективніші за танкові клини.

Заклики до спокою миттєво спричинили обвал гривні. Розповіді про те, що війни не буде, змусили панікувати навіть ризикових інвесторів. Українська економіка стагнує за її відносного благополуччя. Переможні реляції прем'єра, відео президента, заяви голови РНБО сприймаються як страшні попередження. Чому? Бо ніхто не вірить нинішній владі. І колишній не вірили. І радянській владі не вірили. І цареві не вірили. І це проблема влади, а не народу. Народ мудрий. Він завжди чекає найгіршого вирішення ситуації. І виявляється правий.

Бабусі чекають на війну, на яку не чекають генерали. Чи можемо ми чимось дорікнути досвідченим бабусям? Ні! Бо бабусі пам'ятають Леніна, котрий обіцяв свободу, рівність, братерство, заводи і землю! Генералісімуса, який казав, що війни не буде! Хрущова, який клявся всіх нагодувати кукурудзою! І Брежнєва, який казав, що комунізм вже на порозі! Так що у фразі "кінець епохи бідності" українці чують лише слово "кінець", причому у найгіршому значенні цього слова.

Як зупинити паніку, я не знаю. Це не паніка, це повага до досвіду попередніх ошуканих поколінь.

Чи буде війна? Не вірю в те, що вона буде, бо росіянам вона не потрібна. Але кого цікавить логіка подій?

РФ має зовсім інші цілі.

Їм треба загнати нас до Мінських угод, і їм нафіг не потрібно вести нескінченну партизанську війну на окупованих територіях. А виконання нами "Мінська" буде за наслідками для політики та економіки страшнішим за військову поразку.

Знаєте, що сумно?

Ми перезимуємо. Ми не замерзнемо, не зголодніємо, не спливемо кров'ю в окопах. Ми благополучно доживемо до весни, але з галопуючою інфляцією, з пошарпаними банками, без інвестицій та нових проєктів. Ми знову відкотимося назад і нами знову маніпулюватимуть усі, кому це робити не ліньки і вигідно.

І нам дуже важко в цьому дорікнути.

Генетика.

Джерело