Захід недооцінює нахабство Кремля

Путін вимагав від НАТО по формі:

• заборону на вступ України до Альянсу;
• право вето на розгортання військових сил в державах-членах, близьких до Росії.

По суті, це відновлення "Радянського Союзу", але в більш сучасній і поки меншій за територіями версії.

Приклад з Казахстаном та Білоруссю – трейлер того, що може чекати нас. А потім і Польщу.

Генеральний секретар НАТО переконливо та обгрунтовано пояснив, чому і перше, і друге – неприйнятно. Також сказав, що кількість російських військ на кордонах з Україною збільшується.

При цьому НАТО готове вести діалог з Росією про міжнародну безпеку. Але не "під дулом пістолету" та не про поступки у своїх базових принципах.

Чого ще може хотіти Росія:

1. послаблення санкцій за анексію Криму;
2. вживлення в Україну "русского мира" через вигідний їй шлях деокупації.

Друге призведе до того ж "Радянського Союзу". Перше теж, але повільніше і з шансом врятуватися.

Сьогодні відбудеться зустріч США та Росії (заступник голови МЗС РФ та заступниця держсекретаря з політичних питань США).

Цього ж дня зустріч НАТО-Україна (на рівні послів).

У вівторок – НАТО і Росія.

У середу – засідання Постійної ради ОБСЄ.

Євросоюз, як бачите, на гальорці перемовин. Враховуючи економічний вплив Росії на ЄС, це ніби логічно. Але може збільшити ціну "розколу". Метод "розділяй та володарюй" дуже в стилі Путіна.

Плюс, помилкою у відносинах демократичного Заходу з диктаторською Росією історично було одне й те саме – вони з різних причин недооцінювали нахабство Кремля.

Зараз для повторення помилки є багато мотивацій:

• Китай;
• Іран;
• омікрон;
• загроза інфляції;
• вибори;
• резонансні кримінальні процеси:
• ризики загострення енергетичної та початок продовольчої кризи.

Плюс Кремль тисне по строках, чітко заявляючи, що не планує це обговорювати місяцями.

З сильних сторін у західного світу:

• є історичний досвід;
• в ОБСЄ головує Польща;
• поки тепла зима;
• інстинкт самозбереження.

Джерело