Війна - як останній порятунок для Путіна

Починаючи з середини минулого року, ще коли можливість широкомасштабної агресії Путіна проти України сприймалась як гіпотетична, я неодноразово, публічно звертав увагу українського суспільства на те, що кожний прожитий день наближає нас до війни. І наводив відповідні аргументи, щоб підтвердити свій прогноз.

Що за цей час змінилось?

Агресивна риторика Путіна, його сподвижників і підконтрольних Кремлю російських пропагандистських телеканалів збільшилась в рази. Вона набула характеру прямої загрози українській державності.

Військовий потенціал, який Путін ще влітку цього року розмістив на кордонах з Україною, не тільки не зменшився, а навпаки — істотно збільшився.

Фактично завершився аншлюс Білорусі, процес юридичного оформлення повного поглинання Білорусі Росією в стадії завершення. Вже ніхто не сумнівається в тому, що Путін може без будь-яких перешкод використати і територію Білорусі для нападу на Україну. А це додатково майже на 1000 кілометрів збільшилась лінія кордону, де може бути вороже вторгнення в Україну.

Напередодні запуску Північного Потоку-2 риторика Путіна стала ще більш ворожою і містить прямі погрози Україні. Колективний Захід продовжував висловлювати своє занепокоєння і погрожує Путіну новими санкціями, якщо буде широкомасштабна агресія проти України. Напруга на українських кордонах з кожним днем наростала, військова розвідка США прямо заявила, що Путін готовий до війни. Всі перестороги західних країн, наших друзів і партнерів — Путін ігнорував. Ігнорував він і офіційні заяви США та навіть президента Байдена про неприпустимість військового вторгнення в Україну. На всі ці заяви і застереження — Путін відповів двома пусками суперсучасних гіперзвукових ракет з російського крейсера у Північному морі.

Світ невпинно наближається до катастрофи. Достатньо будь-якого інциденту чи то з літаками, чи то з кораблями НАТО і США, щоб розгорілося полум’я війни. Усвідомлюючи усю небезпеку для світу, президент Байден запропонував провести перемовини з Путіним. Це був важливий і правильний крок американської влади. Він для Путіна — певною мірою несподіваний, але дуже необхідний, і на певний час зняв напругу. Коли говорять президенти, війна відкладається.

Ці перемовини можна по-різному оцінювати, але якщо об’єктивно проаналізувати їх результати, ті які ми знаємо, — стає очевидним, що Путін програв. Разом з тим ситуація ні на українських кордонах, ні на міжнародній арені майже не змінилася. Чисельність російських військ біля українського кордону ще збільшилась, агресивна риторика — прямі погрози Путіна, але вже не тільки Україні, але й США і колективному Заходу. Було очевидно, що Путін втрачає темп, він досі остаточно не вирішив, що робити. Тримати більш ніж стотисячну ударну військову машину на кордоні з Україною він не може безкінечно, а впевненості в переможній війні з Україною у нього немає.

У разі вторгнення Путіна в Україну неминуче його чекають величезні втрати — тисячі, десятки тисяч жертв. Війна з Україною не може бути швидкою, як Путін бажає, — агресор застрягне ще в прикордонних боях. На захист України підніметься увесь український народ. Путіна і Росію чекає катастрофа. І це в Кремлі усвідомлюють. Застосувати ядерну зброю Путін не наважиться, оскільки Росія буде стерта з лиця землі потужним зворотнім ударом США. Така війна закінчилася б знищенням світу. Після цих ударів ніхто не виживе.

Перемогти Україну без застосування ядерної зброї проти України і США неможливо. Саме це, поки що і зупиняє Путіна від війни. Але він продовжує нагнітати істерику. Російські пропагандисти вже давно перевершили геббельсівську пропаганду. Вони готують Росію до війни, але при цьому не кажуть, яку ціну Путін і Росія заплатять за свою агресію. Декілька днів тому МЗС Росії оприлюднив свій ультиматум США, як результат перемовин Байдена з Путіним. Це не пропозиції, як спільними зусиллями відвернути можливість ядерного апокаліпсису. Як закінчити війну в Україні. Це — ультиматум!

Зрозуміло, що США ніколи не погодяться на такий ультимативний тон проєкту договору, який Путін запропонував США. Цей проєкт не можуть прийняти США, оскільки він суперечить статуту НАТО і взагалі підриває усю систему безпеки у сучасному світі.

На що розраховує Путін?

Невже він думає, що США або колективний Захід в цілому, можна злякати своїми новими ракетами, і вони погодяться капітулювати перед Путіним. Впевнений, що цього не буде. А навіщо Путін пішов на таке істотне загострення стосунків вже не з Україною, а з США і колективним Заходом. Це від безвиході, йому треба якось зберегти свій авторитет для населення Росії, оскільки переважна більшість цього населення не хоче вмерти у вогні ядерної катастрофи, не хоче, щоб їх сини чи чоловіки загинули в загарбницькій війні в Україні. Населення Росії вже починає усвідомлювати куди і до чого може призвести агресія Путіна. За таких умов Путін хоче виглядати сильним і потужним — він сподівається, що такий тон сподобається населенню Росії, і воно з більшою радістю піде на смерть. Після зазначеної заяви МЗС Росії, а фактично Путіна, і прогнозовано відмовою США і НАТО навіть обговорювати цей ультиматум — ситуація стала критичною.

Путін не захоче виглядати переможеним, а відвести війська від українських кордонів і отримати обґрунтовану відмову на свій ультиматум — це буде означати для Росії колосальним програшем. Він може призвести до краху. Тому прогноз про невідворотність війни надзвичайно актуальний.

Але Путін може змінити напрям свого удару. Він усвідомлює, незважаючи на всю побєдоносну риторику пропагандистів, що війна в Україні не буде таким собі бліцкригом і може коштувати російському населенню багатотисячних жертв. Тому, наприклад, об’єктом для удару може стати Молдова. Там є плацдарм для нападу, причину і підставу знайдуть. Швидка, переможна війна може врятувати Путіна, але ненадовго. Час Путіна закінчився, просто він цього ще не зрозумів.

А що робити нам?

Вихід один — укріпляти обороноздатність країни, забезпечити армію усім необхідним, а головне — створити в країні таку атмосферу, що армія і воїни, які зі зброєю в руках стоять на захисті країни, є найбільш шанованими і найбільш необхідними для країни. Все найкраще — для армії і для захисників країни!

Нам потрібна зараз, як ніколи, військово-технічна і військова допомога світу у боротьбі з агресором, але не тоді, коли широкомасштабна війна розпочнеться, а тепер — для того, щоб зупинити агресора.

І усім нам треба остаточно усвідомити, що війна — останній порятунок для Путіна.