Кремль хоче неможливого. Чому Москву так зачепила Кримська платформа
У Кремлі прагнуть, з одного боку, стверджувати свої інтереси силою, а з іншого — щоб це право сили визнавалося міжнародним співтовариством
Офіційна представниця російського зовнішньополітичного відомства Марія Захарова попередила, що участь тих чи інших країн у саміті Кримської платформи позначиться на ставленні Росії до них. «Будемо змушені розглядати участь окремих країн, міжнародних організацій та їхніх представників у Кримській платформі як зазіхання на територіальну цілісність Російської Федерації», — наголосила Захарова в коментарі, який з’явився на сайті МЗС Росії, — пише Віталій Портников для Крим.Реалії.
Як саме реагуватиме Москва — і чи буде взагалі — поки що не конкретизується. Але роздратування з приводу проведення саміту Кримська платформа очевидне — і не лише Захарова його висловлює.
Здавалося б, що такого сталося? Адже від того, що в Києві зібралися керівники цілої низки країн світу, вкотре оголосили про неприпустимість російської анексії українських територій, виступили зі спільною декларацією, нічого для Росії не змінилося.
Над Сімферополем або Ялтою, як і раніше — російські триколори. Чорноморський флот — у Севастополі. Російське керівництво Криму — в сімферопольських кабінетах. Українські патріоти та активісти — у катівнях. А позиція країн, представники яких зібралися в Києві, й до саміту була добре відома: анексії Криму вони не визнають, тут теж нічого не змінюється.
Ще напередодні зустрічі в Києві та ж Захарова в інтерв'ю російським журналістам наголошувала, що Москві не потрібний ніякий альтернативний майданчик для діалогу щодо Криму, бо «справжня Кримська платформа розташована в Криму». То у чому ж річ?
А річ, впевнений, у тому, що Москва, як і раніше, хоче неможливого. У Кремлі прагнуть, з одного боку, утверджувати свої інтереси силою, а з іншого — щоб це право сили визнавалося міжнародною спільнотою. Але так у сучасному світі, який ще не забув уроки двох світових воєн, як бачимо, не виходить.
Російські чиновники є активними адептами «Великої перемоги», та ж Захарова незмінно з’являється у травневі дні з георгіївською стрічкою, нагадує про перемогу у Другій світовій війні.
Так ось: головний урок Другої світової війни полягає у тому, що коли кордони можна змінити силою і без поваги до міжнародного права, то агресор йде далі й далі.
Упевнений, що анексія Криму була в цьому сенсі першим, пробним кроком для Путіна — як першим, пробним кроком для Гітлера був аншлюс Австрії. І чому ж політики у країнах, які пережили війну та окупацію, мають цього не помічати?
