Післямова. Коли повернуться дорослі…

Отже, дорослим на 24-те треба буде:

1. Трактувати військовий парад, саме як ВІЙСЬКОВИЙ парад, а не парад сил «безпеки і оборони». Сама постановка «сил безпеки» (МВС, СБУ, ДПСУ, НГУ) поперед «оборони», це нонсенс і приниження ролі та місця ЗСУ. З усією повагою до поліції, прикордонників, контори — ЗСУ на параді Незалежності — це перша і головна скрипка.

2. Повернути об’їзд парадних розрахунків. Змінити стилістику, але об’їзд має бути для того, щоб: а) кожна коробка гаркнула «Героям Слава!», б) в трансляції під час сцени «Слава Україні — Героям Слава» камери додатково (!) статично (!), тобто деталізовано (!) можуть показати військових. Це важливо, бо обидві складові є трансляторами смислів. Те, що об’їзд розрахунків совкова традиція, це брєдятіна від Тарана і Банкової — в Польщі, наприклад, парадні розрахунки об’їжджає президент країни особисто, як верховноглавком.

3. Повернути музичний супровід хвилин мовчання — «Плине кача…». Після Революції гідності, це також маркер. Крім того, коли хвилина мовчання в тиші, то чути, як того мовчання немає, бо дотримати тишу на забитому вщент Хрещатику, нереально.

4. Ніколи (!) не ставити будь-які (!) розрахунки сил безпеки (МВС, СБУ) поперед військових! Навіть, якщо це коробка барабанщиць. Військовий парад, це бенефіс ЗСУ. Крапка.

5. Обов’язково повернутися до практики — парад відкривають історичні прапори та копії історичних прапорів. Так, доведеться докласти зусиль і зробити копії козацьких прапорів, які в закордонних музеях. Але поперед прапорів сучасних частин і структур мають іти історичні — це наголошення тяглості.

6. Робити більшу ставку на репрезентацію РОДІВ І ВИДІВ, а не військових навчальних закладів. Хтось помітив серед парадних розрахунків гірсько-штурмові бригади? Ні. А єгерську? Ні. А вони є, вони мають свою специфіку і символіку. Чому б про це не говорити? Адже парад, це саме демонстрація сили. І якщо ми показуємо десант, то ми говоримо, що ми здатні атакувати і штурмувати з неба, морпіхів — і з неба, і з води, горці — дія в горах… А де у нас гори? Карпати і Крим — привіт тим, хто марить російським півостровом і угорським Закарпаттям.

7. Повернутися до чіткого сценарію протокольних заходів: спільний молебень в Софії, Зала Пам’яті в МО, військовий парад, президентське прийняття (Софія чи Маріїнка), концертно-розважальні історії на вибір.

8. Повернутися до реалізації проєктів «Військове Меморіальне Кладовище» та «Національний Пантеон». Перше — за межами столиці, і активність там може бути, наприклад, 23 числа. Друге — в Києві обов’язково. Обидві локації конче мають стати невід’ємною частиною протокольно-урочистих заходів. Обидві потребують чималого фінансування і кропіткої уваги фахівців. Не шоуменів, а саме фахівців із символіки, айдентики, смислів.

9. Чітко дати зрозуміти країні, яка є логіка військових парадів. Наприклад, із технікою по «п'ятих» і «нульових» роках, а між ними лише парадні розрахунки. Або якось інакше, але чітко зафіксувати це в протоколі 24 серпня, і щоб цей протокол не змінювався від влади до влади.

10. Церемонію нагородження державними нагородами людей слід винести ЗА МЕЖІ військового параду. Це цілком лягатиме в офіційну частину президентського прийому. На Хрещатику лише нагороджувати військові частини і присвоювати бойові та почесні прапори.

11. Нарешті змінити парадний крок. Навіть в режимі «лайт» пруське биття степу лишається прусько-імперською практикою. Хто був присутній на генеральній репетиції, зверніть увагу на манеру ходи десанту і морської піхоти до і після Майдану Незалежності — треба за основу брати саме таку ходу і не фіксувати її ударом перед командуванням. Зауважте — іноземні коробки йшли в різних манерах, але і до, і після трибуни почесних гостей вони йшли одним кроком… Викаблучування перед високоблагородіями, це не наша історія.

12. Технічно — позаяк парадне проходження, це весь Хрещатик, то варто думати про людей — звук має бути присутній по усій вулиці, а не лише поруч Майдану.

13. Накриття від сонця-дощу має бути не лише над почесними гостями, а й пресою, щонайменш.

14. Зробити сталою практикою Великого Концерту (на Майдані Незалежності чи де інде в центрі столиці), вхід на котрий буде ВІЛЬНИМ ДЛЯ УСІХ. Так, має бути присутня ложа для почесних гостей (в тому числі іноземних), але сцену треба облаштувати у візуальному доступі для усіх глядачів, і чути має бути теж усім. Ясна річ, що цей концерт не Монатіка і не Потапа. Стиль подібних заходів формує естетику країни, або, щонайменше, еліт. І ця естетика має точно бути не попсовою. Ну, хіба Елтон Джон, Мадонна чи Пол Маккартні…

Дорослим є що робити. Тільки б совкові паяци не зіпсували більше, аніж зроблено вже…

Джерело