Ми не переможемо, поки одні воюватимуть, а інші дружитимуть з агресором
А треті на словах засуджуватимуть агресора, а у діях толеруватимуть. Особливо, коли треті - влада...
Спорт не є поза політикою. Українська спортсменка не мала права обійматися з російською, поки йде війна. Суданський і алжирський спортсмени відмовилися виходити на один ринг з ізраїльтянами. Азербайджанський боксер не визнав поразки від вірменського спортсмена і заявив про нечесне суддівство. Можна по різному ставитися до цих та інших фактів. Як і до того, що наша легкоатлетка сфотографувалася з російською.
Ну, по-перше, прапора агресора там не було, існує традиція фотографуватися призерам. Та й чи хтось з керівництва пояснював спортсменам, як діяти у таких стандартних ситуаціях? Думаю, ні. А самі не замислилися.
А що мають думати спортсмени, коли влада через своїх представників у Нацраді з телебачення бореться з українською мовою, коли за державний кошт фінансуються концерти в Україні російських зірок і тих «українців», які гастролюють в Росії? Президент може роздавати мільйон антиросійських інтерв'ю, але продовжувати продавати свою шоу-бізнесову продукцію в Росію. Вірять діям, а не словам. І дії наслідують.
Алкоголізм безумовно зло. Але батьки-алкоголіки повинні спочатку перестати пити самі, а вже потім забороняти пити дітям.
Очевидно, що спортсменка помилилася, але помилка — не злочин, на відміну від антиукраїнських дій політиків, що стали для неї прикладом.
Та й спортсмени бувають політиками. Українець депутат Беленюк от підняв прапор, станцював гопака, наразився на расистські гидотні вислови Скабєєвої. Будучи представником влади, показав гідний приклад патріотизму.
А інший депутат — призер Олімпіади, спортсмен зі Львова, депутат від партії Андрія Садового «Самопоміч» поводиться інакше. Він нібито захищає легкоатлетку і пише у себе на Фейсбуці:
«Спорт, мать вашу, поза політикою!!! Спорт це вид діяльності. Для більшості спортсменів національної збірної України це професія і справа життя. Відчепіться від спортсменів з вашою ****ною політикою. Спортсмен займається своїм ремеслом. Їх звів спорт, життя. Люди потоваришували через конкуренцію і однаково важку роботу над собою, через повагу до праці один одного. Яке це має відношення до міжнародної політики? Грузіть спортсмена за його політичні прояви, але від**іться від спортсменів за особисті відносини, які сформувались на підставі далеких від політики речей. Якщо спорт — це політика, то і освіта — політика, інженерія — політика, медицина — політика, мистецтво — політика. Все наше життя, з таким підходом, це політика. Ідіотська підміна понять. Залишіть політику державним діячам, і не вплітайте політику в усе підряд».
Читайте також: «Відчепіться з вашою ****ною політикою»: Горуна підтримав Магучіх, яка фотографувалась з спортсменкою з Росії
Горуна не усвідомлює або навмисне не каже, що освіта, де вчать, хто герой, а хто ворог, де дають дітям правильні книжки і опановують рідну мову, є політикою! І інженерія, яка творить зброю для захисту, і мистецтво, яке надихає солдатів на фронті, і навіть медицина, що бореться, зокрема, з вірусами!
І це дивно. Бо поки одні гинули на фронті, спортсмен Горуна у 2015-му та 2016-му рр. проводив виїзні семінари в Російській Федерації, зокрема в Москві та Новосибірську.
Це не завадило йому 2020 року обратися депутатом Львівської ради від партії «Самопоміч».
Ці три приклади: патріотизм Беленюка, помилка Магучіх і заява Горуни, яку навіть схарактеризувати непросто, демонструють і ситуацію у нашому суспільстві. Ми не переможемо, поки одні воюватимуть, інші дружитимуть з агресором, треті на словах засуджуватимуть агресора, а у діях толеруватимуть. Особливо, коли треті — влада.
