“Один народ” для 41 відсотка

Для Путіна кожен крок — це спецоперація. І його недавня стаття про те, що росіяни і українці є «одним народом» — теж спецоперація, спроба змусити громадян сусідньої країни повернутися до старого радянського і імперського історичного дискурсу, натиснути на болючі точки, тиск на які допоможе дестабілізувати ситуацію в Україні. Ще недавно це було виключно питання мови. Тепер для обробки громадської думки використовується теза про «один народ». Все це — для того, щоб розділити українців. Розділити і поглинути.

Читайте також: Стаття Путіна — прелюдія війни!

Можна, звичайно, заспокоювати себе тим, що проти путінської тези виступає 55 відсотків опитаних у дослідженні групи «Рейтинг». Однак ті, хто співчуває путінській тезі, розподіляються по регіонах країни дуже нерівномірно. На сході — це регіони, де здебільшого голосують за ОПЗЖ, та й за «Слуг народу» — таких 65 відсотків, тобто очевидна більшість. На півдні — а це поки що електоральний оплот «Слуг народу» — таких 56 відсотків. Україну беззастережно сприймають Україною лише у центрі і на заході нашої країни. І мова йде не тільки про настрої населення. Йдеться ще й про те, що політичні сили, які претендують на владу — а в Україні це ще й контроль над фінансовими потоками, це збагачення, заради якого можна оголосити себе і «слугою» обдуреного лоха — повинні загравати з цими настроями. Інакше той, хто вважає росіян і українців «одним народом», за тебе просто не проголосує.

Читайте також: 55% українців відкинули тезу Путіна про «один народ»

Може обнадіювати те, що навіть у «Слуг народу» у більшості своїй проукраїнський електорат. Це, звичайно, не прихильники «Європейської Солідарності», серед яких Путіна з його тезою не підтримують аж 86 відсотків. Але 59 відсотків опонентів «царя» серед прихильників «Слуг» — вже велике досягнення, якщо тільки цей електорат розподілений по регіонах рівномірно. Однак, швидше за все, він просто дублює загальні настрої. І виходить, що Зеленському заради збереження жаданої влади доводиться загравати із патріотами на заході і в центрі і з прихильниками «одного народу» на сході і півдні. Чи не тому Україна перетворилася на країну, влада якої розгойдує зупинений поїзд змін, щоб імітувати рух і обдурити західних кредиторів?

Ну і останнє. У жодній віковій категорії теза Путіна не знаходить більшості прихильників по всій країні. Навіть у тих, хто сформувався у Радянському Союзі. І це, звичайно, чудово. Жахливим є інше — що прихильники тези про один народ рівномірно розподілені по всім віковим категоріям. Тобто серед тих, кому вже за 60 років, їх 42 відсотки. Але і серед тих, кому 18−29 років їх 44 відсотки, тобто навіть більше. І це зовсім інша відповідь молоді, ніж відповідь на питання про ностальгію за Радянським Союзом, де переважна більшість молодих респондентів відповіла «ні». А тепер уявімо собі — нехай навіть теоретично — відновлення територіальної цілісності України, повернення Донбасу і Криму. Тоді — з огляду на пропагандистську роботу окупанта — серед молодих людей прихильників тези Путіна буде більшість.

Все це означає, що про будь-який швидкий розвиток країни можна благополучно забути — якщо подивитися на ситуацію реалістично. І через 30 років після проголошення незалежності українське суспільство залишається розділеним з відповіді на найголовніше питання — а чи є взагалі українці? І якщо для 41 відсотка жителів нашої країни цих українців як самостійного народу немає, тоді можна задати наступне питання: а чи потрібно цим людям своя держава і чи варто за неї боротися, та ще й з тими, хто разом з українцями нібито складає «один народ»?

Власне, це і є те саме питання, яке задає Путін.

Джерело