Ніхто не дорікає президенту гаслами "не за те стояв Майдан"
Що більше успіхів, то запекліша боротьба
У книжці «Цинічні теорії» (автори: Хелен Плакроуз і Джеймс Ліндсей) знайшов одне цікаве спостереження.
За останні 30−40 років західні суспільства досягли фантастичного прогресу в системному подоланні утисків меншин (расових, етнічних, гендерних, сексуальних, тощо).
Водночас, саме коли основні проблеми вже розв'язали на правовому та політичному рівні, боротьба активістів із цими утисками набула найрадикальніших, навіть гротескних форм.
Звісно, прояви нерівності та упереджень є й сьогодні. Але в рази збільшилася кількість прикладів, коли з мухи роблять слона; і навіть якщо жодних утисків немає, їх вигадують, щоби було що викривати і з чим боротися.
Бо в активізму своя логіка, а «професійні борцуни» не бажають втрачати свій драйв і популярність.
Гадаю, дещо схоже сталося з Україною після Майдану. Навіть коли вимоги, за які «стояв Майдан», було не повністю, але значною мірою виконано, професійні борцуни продовжували запевняти, що ситуація в країні «гірша, ніж за часів Януковича».
Доходило до химерних закликів на адресу Євросоюзу «не давати Порошенкові безвіз» (хоча саме за це зближення з Європою якраз-то і «стояв Майдан»), бо нехороший Порошенко ще недостатньо… — що? — правильно, виконав «вимоги Майдану».
Звісно, що замість «двох кроків уперед замість одного» така радикалізація «боротьби за спадщину Майдану з постмайданною владою» могла призвести виключно до спільного реваншу немайданних («какаяразница») і антимайданних сил.
Але що цікаво: тепер, коли цей реванш став реальністю, вкоренившись у Зе! владі поряд із промайданними гаслами, запал тих самих борців за європейське майбутнє України не посилився, а навпаки, дещо вщух. Заклики до Європи покарати нехорошого українського президента за недостатньо активні проєвропейські реформи від 2019 року повністю зійшли нанівець. Так само, ніхто не дошкуляє нинішньому президенту України гаслами «не за те стояв Майдан». Ну стояв і стояв… проїхали.
Фігня якась коїться у світі.
