Путін та Лукашенко змагаються за кращу статистику політичних репресій
Неадекватні дії керівництва РФ та Білорусі все більше нагадують маразм і психологічні відхилення та потребують виклику санітарних бригад. Владні «ореоли» так стиснули голови, що звідти вивалюються совко-мозочки
По-перше, Путін та Лукашенко несамовито змагаються за кращу статистику політичних репресій. І мова тут не тільки про Протасевича та Сапегу, літак з якими, як каже Лукашенко Путіну, він ніби-то не наказував посадити. Режими стали настільки ідіотсько-наляканими, що стріляють, отруюють і саджають всіх підряд, а розмножені силовики вигадують собі роботу на пустому місці.
Путін законом заборонив брати участь у виборах усім опозиціонерам, наклеївши на них клеймо «екстремістів та терористів». Дума також заборонила історичну науку та посилила відповідальність за поширення інформації про силовиків. Також стали відомі факти фальсифікації медичних документів Навального, переслідування членів команди отруєного та посадженого Навального, отруєння поета Бикова, відкриття карної справи проти ніби-то провладного Дудя. У них навіть 14-річних дітей карають за комп’ютерні моделювання проти ФСБ. У них навіть задумались забороняти Coca-Cola та Mars як ворогів генетичного коду.
Лукашенко ж затримав на кордоні з Литвою двох учасників антивладних протестів і обізвав їх «футбольними нацистами». Затримали музиканта за пісню про Лукашенка, ще одного мешканця за «образу Лукашенка» покарали примусовою психлікарнею, дівчині Протасевича Сапезі шиють ще одну справу. Лукашенко ще захотів озброїти своїх прихильників «на випадок війни».
По-друге, геополітичні шарманки обох все більше перетворюються на міжнародну нісенітницю. Білорусь і РФ домовились разом боротись проти «деструктивного Заходу». Білорусь розповідає, що заставить Захід компенсувати втрати від санкцій. А РФ розповідає, що санкції — це назавжди, бо Крим ніби-то ніколи не буде деокупований. Роскосмос, як виявилось, правда, не може запустити частину супутників через санкції. Лукашенко ж оголосив державним святом день вторгнення СРСР у Польщу, а також диктатор-знищувач ЗМІ звинуватив Україну у тиску на білоруські ЗМІ. До цього можна додати російські хворобливі істерики щодо форми футбольної збірної України, нашого законопроєкту про корінні народи, про рух наших ЗСУ. Лише друзі Ким Чен Ина можуть так хизуватись поглибленням міжнародної ізоляції та статусу агресорів-окупантів.
По-третє, на фоні дурості самодержців поглиблюються внутрішні проблеми РФ та Білорусі, але диктаторів потреби людей не турбують. Їм все одно, що в Білорусі вже довелось запровадити регулювання цін на основні харчові продукти. Кров, що витікає з народів, вони оперативно прибирають і зачищають. Але ж люди розуміють, що краще дешевший президент, аніж дорожчі продукти, податки на брехню і війни. Путін і Лукашенко не розуміють, що усі ці дії проти народу потім прилетять у відповідь. Що чим більше закопуєш, то тим більше доведеться викопувати. Що люди можуть втомитись, бо їх їдять на сніданок, обід та вечерю.
