Яка мотивація кадрових змін в уряді?
Парламент за вказівкою Офісу президента звільнив трьох міністрів.
Зашквареного вакцинацією і іншими медичними провалами Степанова, який думав, що він зможе противитись відставці, як це було за часів перебування ним на посаді голови Одеської ОДА.
Непомітного Петрашка, прізвище якого навіть експерти не згадували з його призначення. Та Криклія з Мінінфраструктури, який загруз в олігархічних скандалах та похвалі деяких зрушень з іншої сторони.
Чи робляться ці кадрові зміни для якісних змін чи нарешті народження реформістських стратегій у відповідних міністерствах? Це не на порядку денному, а мотивація цих кадрових змін: по-перше, бажання замінити міністрів під потенційною протекцією деяких олігархів чи Авакова на міністрів під прямою протекцією Зеленського-Єрмака. По-друге, бажання повісити галузеві провали цих міністерств на міністрів, а не на уряд та Офіс президента. Тим більше деякі з міністрів необачно присвоювали деякі здобутки Зеленського собі. По-третє, це продовження політики на підвищення Офісом президента контролю за державними ресурсами, зокрема, державними підприємствами, проєктами як Велике будівництво та ресурсними міністерствами. По-четверте, це демонстративний крок для США, що в уряді ніби-то почали антиолігархічні очищення чи реформістські посмикування.
Не дарма кажуть, що є шанси на зміну уряду загалом і що кандидата в міністри економіки Любченка можуть готувати на заміну Шмигалю. Хоча, звичайно, не Любченко єдиним.
