Президент – пацифіст. Війна для нього – це страшно
Маємо зробити висновок: якомога швидше під парасольку НАТО. Це повинно стати дороговказом і основною метою
На Донбасі зросла кількість обстрілів, Росія нарощує війська на кордоні з Україною і в окупованому Криму.
Головна причина загострення — у Росії восени вибори і треба у нову команду протягнути «єдиноросів». Через це можуть зробити «маленькую победоносную войну».
Це не група вторгнення, а група тактичного впливу. Це брязкання зброєю. Насправді Росії нічого не потрібно, крім понтів. Залякати європейців, підвищити ставки і за рахунок цього торгуватися з Україною. Основний торг буде йти щодо води у Крим.
Але це всього лиш виклик, який Росія кинула світові. Меркель і Макрон налаштовані по-мюнхенськи (у 1938-му була мюнхенська змова). А Байден виклик прийняв, прямо назвав Путіна вбивцею. Цього у Росії не очікували. Росія зазвичай починала брязкати зброєю — західний світ давав задню. А тепер не дали.
Але є одне «але»: у бункері сидить шалений карлик, у нього дах поїхав. Яка іскра у нього там спалахне, відомо тільки йому. У Росії є розумні люди. Вони мають говорити Путіну, що не треба влазити у велику війну.
Зеленський розуміє серйозність загрози. Його останні рішення це підтверджують. Зеленський 2021 року і Зеленський 2019−2020 років — це різні люди. Цей побравішав, скоро стане яструбом. Хоча в його оточенні багато москвофілів. Для них кожен день при владі — це плюс якийсь мільйон. Все інше їм не здається важливим. В Офісі президента думають категоріями бабло-влада-бабло. Вони думають про наступні вибори, а не про Україну. Але особисто Зеленський боїться і усвідомлює загрозу.
Зеленський — пацифіст. Війна для нього — це страшно.
Українське суспільство готове до ворожого наступу. Якщо зростатиме кількість смертей, опинимося знову в ситуації 2014 року, коли йтимуть добровольці, від призову косити не будуть.
Боєготовність армії вища порівняно з тим же 2014-м.
Щодо влади: бачимо, як шалена дівчина пише, що «надо валить из страны». Якщо узагальнити владу, то вона не в повній бойовій готовності.
Маємо зробити з цього висновок: якомога швидше під парасольку НАТО. Це повинно стати дороговказом і основною метою. Нас крім нас ніхто не врятує. Але є проблема: влада не спроможна провести реформи в силу своєї некомпетентності, і бажання нема.
