Дурість масової антивакцинації дорого обійдеться країні

Вакцинація — як МВФ для української економіки. Українці завжди обирають гомеопатію, як в медицині, так і в економіці.

Українським політикам не подобається МВФ. І вони хочуть його позбутися. Всі українські політики хочуть і хотіли позбутися МВФ. Але біда в тому, що для того, щоб вам не був потрібен МВФ, ви повинні один раз виконати його програму. Усе. Іншого способу не існує. Інакше вам завжди буде потрібна підтримка.

Українцям не подобається карантин. Нікому з українців не подобається карантин. Не подобається носити маски. Але єдиний спосіб вийти з карантину і жити як раніше — це вакцинація. Іншого способу немає. Просто не існує. Але українці не хочуть вакцинуватися. Або хочуть хитро пройти цей шлях — нехай всі вакцинуються, і тоді мені не треба буде. І так думають всі. Тому навіть з огляду на дефіцит вакцин, їх не використовують повністю. Тому разом існують дві абсолютно протилежні проблеми. З одного боку, вакцин дуже мало для української популяції, а з іншого, — вакцини викидають, тому що люди масово відмовляються.

Немає іншого способу вийти з карантину. Люди повинні це визнати. Вам або подобається жити з обмеженнями. Вам подобається ходити в масках. Вам подобається жити в «новому СРСР», коли в цивілізовані країни дорога закрита, а з розваг у вас тільки парки і горілка на кухні. Або ви вакцинуєтесь.

І так, є багато розсудливих людей, готових вакцинуватися. І які справедливо висувають претензії владі, що вакцин мало. Але точно так само є безліч людей, які говорять, що співпраця з МВФ корисна для вашого здоров'я. Але і ті, й інші в Україні в меншості.

І цикл карантину може перетворитися в Україні у цикл вічної співпраці з МВФ. Тільки економічні кризи треба замінити на коронавірусні хвилі. Польща виконала програму МВФ в 1990-і й вийшла з сильною економікою і більше не вимагає підтримки. Зараз Польща скоро вакцинується і забуде про коронавірусну кризу. А Україна, в пориві мазохізму, буде продовжувати «жити в межах традиції».

Світ довгий час жив у благодатному часі, коли велика частина дуже заразних хвороб була або переможена, або загнана під плінтус вакцинацією. І в такій ситуації будь-хто міг дозволити собі дурість бути антивакцинатором. Тому що всі ж навколо вакциновані. І наслідків ніяких. Навіть якщо ти відмовляєшся. Але зараз інший випадок. Зараз є новий вірус. І або всі робитимуть щеплення, або будуть нескінченно хворіти. Ну, або як у 1918 році повинні померти всі слабкі. Всього 100 млн життів, і можна знову стати антивакцинатором. Без наслідків.

Дурість дуже дорого обходиться українській економіці. Ми вже на 50 років відстали від Польщі. Просто бо не наслідуємо здоровий глузд і не лікуємо свою економіку за світовими рецептами, за протоколами світових лікарів. Винаходячи свою гомеопатію, яку добре продають професіонали з телевізора.

Дурість масової антивакцинації дуже дорого обійдеться країні. Це буде коштувати сотні тисяч життів слабких. І втрачених років для сильних. Які разом з усіма, нехай і з сильним здоров'ям, будуть жити в гетто безумців, країні-антивакцинаторі. І навіть зараз, коли МОЗ забороняє, як кажуть, вакцинувати залишками вакцин, молодих. Щоб не було політичних скандалів. Це вже коштує сотень життів. Тому що викидають вакцину, а хтось молодий, захворівши, передасть захворювання сотням людей, багато з яких дуже слабкі, щоб нормально це перенести.

За все треба платити. Так працює цей світ. І ми будемо платити за масову дурість антивакцинаторства. І ми вже платимо за неї. Але контраст поки не очевидний, адже і світ не прищепився до кінця. А восени. Коли цивілізований світ прищепиться. А ми продовжимо своє коло. Продовжимо сидіти на карантині. І продовжимо когось проклинати за це. Що немає рішення. Коли єдине з можливих рішень — це вакцинація. Іншого просто немає. Але нам воно не підходить.

І так, за відсутність вакцин прийнято лаяти владу. І це вірно. Але це влада. Про яку ми всі знаємо. І навіть те, що влада не змогла організувати вакцинацію, ми знаємо. І пропаганду не змогла. Але, чорт візьми, ми ж, як діти в школі, які виправдовують свою погану поведінку тим, що вчителі не змогли їх надихнути поводитися добре. І тепер вчитель винен, що через 20 років ти сидиш у в'язниці. Влада винна, так. Але не в усьому. А ось небажання вакцинуватися — це про нас усіх. Про суспільство. Яке вважає, що воно краще за владу. Але виявляється, що це не так очевидно. Виявляється, що народ не кращий. Адже народ у масі своїй не хоче зробити те, що треба, для суспільного блага. І так, народ, який жере сосиски роками, боїться страшної і підступної вакцини, якою по всьому світу зробили щеплення десятки мільйонів людей. І цей ірраціональний страх, ця прогалина в освіті, буде коштувати нам дорого. Як дорого нам коштує відсутність фінансової грамотності, коли голосуємо за політиків, що продають гомеопатію від економіки замість вакцинації від економічних проблем.

Джерело