Політичні причини та наслідки санкцій США проти Коломойського
Санкції поступово стають словом 2021 року в Україні
Останні заходи США проти Коломойського — це наполегливий натяк-рамка Україні, що пора завершувати з несистемною інерційною деолігархізацією піарних кроків-спалахів. Останні рішення РНБО щодо олігарха Медведчука, намагання налякати Порошенка та Фірташа, підозри ТОП-менеджерам ПриватБанку часів Коломойського нагадують піарне загравання з електоратом і Вашингтоном, але не системно-стратегічний підхід на «відтискання» олігархів від влади в Україні, деолігархізацію впливів на президента Зеленського. У Вашингтоні ж очікують більш динамічний порядок денний, де також є реальна судова реформа, захист НАБУ, зміни в правоохоронно-силовому блоці, оновлення уряду.
Олігархи та залежність влади від них, на жаль, є найстабільнішим елементом держави. Олігархічний консенсус давно системно заважає розвитку країни, вставляє «палки в колеса» співпраці з західними партнерами, підриває наш спротив російській агресії. Їм ніхто і ніколи серйозно не кидав виклик ані на рівні процесуальних дій, ані на рівні впровадження структурних реформ, тому вони воювали між собою, бо вони отримували лише потоки та посади замість проблем, тиску, тюрми та еміграції. А все тому, що олігархи мають визначальний вплив на ЗМІ, на цілі сектори економіки, на найбільші політичні партії. Тому в нас, до прикладу, замість реформи Антимонопольного комітету тиснуть на ФОПів. Апетити олігархів щодо тіла української держави зростають, бо міжнародні економічні умови не сприяють примноженню їх капіталів. Кожен з учасників олігархічного кооперативу за попередні роки допустив фатальні політичні помилки. Тому олігархи так багато вкладають в те, щоб у владі був «заплив по олігархічній течії», щоб неважливо було зелений чи інший колір в олігархічної системи. Тому хребет цієї системи або буде зломлений, або система знову переможе і стане вироком владі. Її неможливо тримати на короткому повідку.
США після санкцій проти Дубінського нагадують, що їх рішення мають не лише реальні економічні, але й політичні наслідки. Санкції ж проти Коломойського не є такими глибокими, а ввели їх не за його корупційні дії перед і після президентських виборів 2019 в Україні, а за період 2014−2015 років, коли Порошенко і Коломойський були у «одній обоймі». Хоча формулювання Держдепу акцентують на усій «Бениній кар’єрі», а також можливості санкційної політики і щодо інших громадян України. Але навіть такі санкції США підштовхують президента Зеленського до стратегічного рішення «на шпагаті» — розірвання взаємодії з Коломойським, що передбачає процесуальні дії до нього, його оточення та його активів.
Відсутність цього рішення означає пониження рівня взаємодії з західними партнерами, а прийняття цього рішення — це низка медійних проблем з 1+1, політичних проблем з цілісністю монобільшості та витоками компромату проти Зе, економічних диверсій в уряді, державних підприємствах. На що в Зеленського шукатимуть варіант компромісу «між крапель», щоб задовольнити посили Вашингтону, але залишити у стосунках з олігархом переговорну кому з позиції сили, а не крапку в умовах війни. В іншому випадку в президента буде багато політичних та інформаційних ризиків, включно з потребою, як мінімум, формувати коаліцію з іншою парламентською партією.
