Як лисиця дражнила собаку

Свідком потішного дійства став кілька днів тому автор цих рядків. Увечері йшов я околицею села, яке прилягає до лісу. Сусідська дворня­га Діна не впізнала мене і кілька разів гавкнула. У відповідь із букового урочи­ща почулося пискливе «тяв-тяв». Діна зреагувала на це трьома своїми позив­ними — і стільки ж звуків тут же почулося з лісу. Діна гавкнула один раз — і почула одинарну відповідь. Потім, для годить­ся, подала свій сигнал двічі — двічі хтось відізвався…

Така перепалка тривала десь із хвили­ну. Втомившись від передражнювання, собака пішла спати у свою будку. Стало тихо і у бучині.

А наступного дня місцевий лісник Ми­кола Іванович, знавець тваринного сві­ту, розповів мені, що з Діною вночі «пе­ремовлялася»… лисиця, яка неподалік має свою нору. Саме вона намагала­ся повторити гавкіт собаки. Швидше за все, робила так, бо знала, що за крив­ляння їй нічого не буде — Діну посадили на прив’язь…

Пародіювати інших особин можуть і птахи — ворони, сойки, шпаки. Це у них такий різновид дозвілля і шлюбних ігор, вважають науковці.