Передплатити Підтримати

Позов Деркача до МЗС України: що це означає і хто за ним стоїть

ОАСК і особисто його голова Павло Вовк прагнуть через позови Андрія Деркача до МЗС України зупинити процес позбавлення повноважень цього суду (таку умову поставив МВФ для надання чергового траншу)

Сумнозвісний Окружний адміністративний суд Києва (ОАСК) в черговий раз вразив, присвятивши недавно ціле повідомлення позову нардепа Андрія Деркача до МЗС України. У позові депутат нібито скаржиться в суд на «протиправну бездіяльність» МЗС України, адже дипломати не відреагували на, як вважає Деркач, незаконне втручання США в діяльність органів державної влади України.

Предмет позову поки незрозумілий. До того ж, суд ще повинен прийняти відповідне рішення — починати чи ні судовий розгляд з цього питання. Але відчувається, що все вже погоджено та підготовлено, і цей етап є тільки справою техніки. Інакше вказана позовна заява не була б удостоєна окремого повідомлення на сторінці ОАСК.

То в чому ж причина такої уваги ОАСК до Деркача, а Деркача — до МЗС?

За словами самого Деркача відомо, що він хоче судитися через «втручання» США в діяльність Офісу Генпрокурора України.

На перший погляд, це виглядає, як повний сюр. Хоч і логічний: названий США на весь світ російським агентом впливу Андрій Деркач атакує МЗС України, щоб підірвати діяльність зовнішньополітичного відомства з протидії російській агресії — затягнувши МЗС в дебати про «зовнішнє управління Україною» — наратив, який просувається московською пропагандою.

Однак насправді МЗС України в цих процесах відіграє хоч і важливу, але все ж таки другорядну роль.

По-перше, перед оголошенням будь-якого дипломатичного демаршу на зовнішніх фронтах спочатку заявити про втручання якоїсь іноземної держави в його діяльність має відповідний орган в Україні, на який і відбувається вплив. Але жодних подібних заяв від глави Генпрокуратури ніхто не чув, ніяких судових вироків про незаконне втручання в діяльність правоохоронних органів не було тим більше. Так про що буде заявляти МЗС?

По-друге, зовнішньополітичною діяльністю в Україні керує, згідно зі статтею 106-ю Конституції, президент. То що, Деркач через підконтрольний Банковій суд ризикнув кинути виклик самому Зеленському?

Тому за видимою причиною демаршу Деркача — в черговий раз хайпанути (хоча переплюнути змонтовані в надрах російських спецслужб «плівки» Порошенка-Байдена йому навряд чи вдасться), криється і глибша комбінація.

Річ у тому, що підтримка дій Деркача з боку ОАСК лише підтверджує його «гру в одній команді» з керівником цього суду Павлом Вовком. Своїм позовом Деркач допомагає Вовку фактично вижити: спочатку «вовчий суд» повинен зафіксувати юридичний факт «зовнішнього втручання» США, потім призупинити процес атестації регіональних прокуратур, що відбувається за участю міжнародних експертів.

А вже наступний крок — ОАСК за тими ж «лекалами» виявить факт «зовнішнього втручання» також і в Меморандумі МВФ: там, серед іншого, передбачено передачу ексклюзивних функцій сьогоднішнього ОАСК (розгляд адміністративних позовів щодо дій всіх без винятку центральних органів виконавчої влади, КМУ, Президента України) до Верховного Суду. Реалізація цієї умови відкине сумно відомий суд Вовка на узбіччя прийняття рішень в державі. Це завадить йому реалізувати кінцевий задум — захопити державну владу через створену злочинну організацію, про що заявило в НАБУ. На чию користь мала діяти ця організація з огляду на залучення до захисту Вовка проросійського Деркача — очевидно.

Ігор Соловей, журналіст-міжнародник, для «ВЗ».