Безвіз, до якого ми швидко звикли

Ну у нас же безвіз чи ні?

Думаю чого мені сидіти, коли можна подивитися Амстердам?

Не був там років тридцять. З того часу як ходив в море.

Я блукав по закавулках аеропорту, шукаючи вихід в місто.

Нарешті натикнувся на купку митників і прикордонників, що курили біля якихось дверей в куточку.

Запитав як мені вийти в Амстердам.

А вони загиготіли — ти вже в Амстердамі, дядьку! Проходь!

Коротше я сів в аеропорту на електричку і катнув в місто. Там хвилин 10 їхати до центру.

Вийшов, погуляв, згадав як заходили в порт, навіть знайомі місця впізнав.

Зголоднів, знайшов над каналом відчинену кав'ярню.

Зайшов поїсти і пива хильнути голандського.

А ранок, тільки відкрилися.

Знайшов в меню «Сніданок по голандськи» — яєшня, сир шинка і ще щось там. Просто і поживно. Замовив.
Хазяїн- молодий чоловік, розпалив газову плиточку в підсобці, поклав на сковороду шмат масла, приготував шинку і яйця…

Аж раптом кинувся, що немає сиру. Що робити?

Каже мені- подивись щоб не підгоріло, а я катну в сусідню крамничку за сиром.

Поки я смажив шинку, різав цибулю, він притяг кілька шматків класнючого сиру різних сортів і ми вже разом забабахали сніданок на двох.

Я знайшов у нього в холодильнику помідори, теж посмажив. Він припух, бо не знав що так теж можна було.

Сіли за стіл, випили пивка, поїли, закурили.

Розговорилися. Він сказав що знає що ми воюємо з Росією. Я показав фото з фронту з 128 бригади. З танком.

А він виявився танкістом. Служив на «Леопарді- 2» на базі НАТО.

Ну коротше нічого я не платив.

Тепер маю корєша в Амстердамі, який мене чекає на пиво і яєшню з голандським сиром.

Джерело