Безвіз, до якого ми швидко звикли
Я минулого року зимою летів до Канади. І у мене була пересадка в Амстердамі 5 годин
Ну у нас же безвіз чи ні?
Думаю чого мені сидіти, коли можна подивитися Амстердам?
Не був там років тридцять. З того часу як ходив в море.
Я блукав по закавулках аеропорту, шукаючи вихід в місто.
Нарешті натикнувся на купку митників і прикордонників, що курили біля якихось дверей в куточку.
Запитав як мені вийти в Амстердам.
А вони загиготіли — ти вже в Амстердамі, дядьку! Проходь!
Коротше я сів в аеропорту на електричку і катнув в місто. Там хвилин 10 їхати до центру.
Вийшов, погуляв, згадав як заходили в порт, навіть знайомі місця впізнав.
Зголоднів, знайшов над каналом відчинену кав'ярню.
Зайшов поїсти і пива хильнути голандського.
А ранок, тільки відкрилися.
Знайшов в меню «Сніданок по голандськи» — яєшня, сир шинка і ще щось там. Просто і поживно. Замовив.
Хазяїн- молодий чоловік, розпалив газову плиточку в підсобці, поклав на сковороду шмат масла, приготував шинку і яйця…
Аж раптом кинувся, що немає сиру. Що робити?
Каже мені- подивись щоб не підгоріло, а я катну в сусідню крамничку за сиром.
Поки я смажив шинку, різав цибулю, він притяг кілька шматків класнючого сиру різних сортів і ми вже разом забабахали сніданок на двох.
Я знайшов у нього в холодильнику помідори, теж посмажив. Він припух, бо не знав що так теж можна було.
Сіли за стіл, випили пивка, поїли, закурили.
Розговорилися. Він сказав що знає що ми воюємо з Росією. Я показав фото з фронту з 128 бригади. З танком.
А він виявився танкістом. Служив на «Леопарді- 2» на базі НАТО.
Ну коротше нічого я не платив.
Тепер маю корєша в Амстердамі, який мене чекає на пиво і яєшню з голандським сиром.
