Передплатити Підтримати

Перемикаючи реальність

Насправді все розпочалося не у бізнес-центрі Leonardo, розташованому у центрі Києва. І навіть не 21 липня на Театральній площі Луцька...

Спроби демонтажу інститутів управління державою розпочалися раніше, зокрема, після інтерв’ю Наталії Поклонської та Ігоря Гіркіна (Стрєлкова) Дмитру Гордону.

Цікаво, що протягом 2014 — 2019 років в Україні не лише тривали бойові дії, але і відбувалися терористичні акти (Харків, 2015 рік), у Маріуполі підірвали контррозвідника Олександра Хараберюша, а у Києві російські агенти знищили розвідника Микиту Шаповала. Проте українська влада не йшла на прямі переговори з терористами, і тим більше — не виконувала їхні вимоги в прямому ефірі.

Цікавим є зізнанням «антикризового менеджера» Банкової Михайла Подоляка у інтерв’ю Strana.ua. Мовляв, команда Зеленського виявилася не готовою до обсягу інформації, з якою їй довелося зіткнутися. І люди, які прийшли до влади з шостим президентом, не готові брати на себе відповідальність. На думку Подоляка, під час драматичних подій в Луцьку «силовики відморозилися». В результаті Зеленський вперше у новітній історії цивілізованого людства виконав абсурдну вимогу терориста в прямому ефірі. Україна тим самим продемонструвала всьому світові, що у неї відсутні система антитерористичного реагування.

Проте це, як виявилося, не межа: заспокоювати громадянина Узбекистану Сухроба Карімова, який захопив заручницю у банківському відділенні, взявся в ефірі телеканалу ZIK ніхто інший, як відомий пропагандист Анатолій Шарій. Чому саме журналісти з телевізійного пулу Медведчука опинилися на авансцені подій? Роль Антона Геращенка, який працює медіа-шлюзом у резонансних ситуаціях, вже стала звичною, а от «теле-тризубець» від медійних агентів впливу Кремля — дуже неприємна несподіванка. З цілком очевидними наслідками. Показово, що медіа-менеджер ОПУ Кирило Тимошенко не встиг вибудувати образ «Зеленського-рятівника», слабкою втіхою стало те, що нейтралізували небезпеку цього разу бійці «Альфи» СБУ.

Взагалі-то з Карімовим мав би розмовляти Леонід Кравчук. Новий голова української делегації у ТКГ в Мінську навіть до першої зустрічі зі складом делегації встиг від пуза віялом роздати величезну кількість та обіцянок. Розповів про готовність до компромісів, проте виключив можливість прямих переговорів з представниками ОРДЛО, запропонував створити на сході України вільну економічну зону, спецфонд для відновлення зруйнованого Донбасу (кількість жертв та збитків неможливо визначити до завершення бойових дій) та пообіцяв залучити США до переговорного процесу. Всі ці пропозиції, м’яко кажучи, не нові, ба більше — їхня реалізація залежить не виключно від доброї волі Кравчука. Нагадаю, що перший президент вже чверть століття перебуває у орбіті беззаперечного впливу Віктора Медведчука. Останній демонстративно 2 серпня виїхав у супроводі дружини на територію окупованого Росією Криму, навряд чи просто для того, щоб перевірити вікна та двері на власній кримській дачі.

До цієї ситуації варто додати ще два показових приклади. Минулого тижня протягом достатньо тривалого часу не працювали офіційні сайти офісу президента України та СБУ, що свідчить про суттєві проблеми з кібербезпекою у державі. Прикро, але під гаслом «всезагальної діджиталізації» відбувся демонтаж її важливих елементів. Натомість з 1 серпня уряд запровадив карантинні зони, що викликало обурення у Луцьку та Тернополі. Представники тамтешньої влади не добирають слів в оцінках. Стає все більш помітною спокуса влади використати карантинні обмеження у власних інтересах під час місцевих виборів, про загрозу втручання у цей процес з боку Росії розповів і керівник Служби зовнішньої розвідки Валерій Кондратюк.

На жаль, ситуація в Україні останнім часом нагадує стрімке перемикання. Проте не телевізійних каналів, а емоцій, відчуттів, настроїв. Причина цього очевидна — недовіра громадян до Володимира Зеленського суттєво перевищує рівень довіри до нього, і негативні тенденції набирають обертів. На Банковій елементарно забули, що для ефективного «перемикання» потрібні чіткі правила, обов’язкові для всіх, стратегія, яку поділяють інші та постійна енергія. Натомість проблема «хлібу» для мільйонів наших співгромадян стає більш насущною, і «видовища» вже не витягують ситуацію на рівень контрольованості. Україна демонструє світові слабкість на тлі загальної турбулентності, викликаної коронавірусом, а дії влади наче підтверджують тезу про нашу державу як таку, що не відбулася, яку вже роками просуває Кремль.

Євген Магда для «ВЗ»