Передплатити Підтримати

Зеленський обрав для України шлях курця. Ми знову приповземо до МВФ

Відкидаємо здоровий глузд і біжимо по улюблених граблях

Кажуть, Зеленський дуже не любить наших західних партнерів. І їхні поради. Як Янукович, який дуже не любив нічого робити під тиском. От сильно не любить. Прямо до того, що якщо посли G7 скажуть, що не потрібно стрибати з моста, то він обов'язково стрибне. Особливо, якщо на «1+1» скажуть, що немає більшої доблесті, і ніщо так не допомагає рейтингу.

Залишимо на секундочку думку, що мова йде про наших союзників, які стримують агресора і не дали нам потрапити в дефолт. Ось такий підхід у президента. Ніхто йому не указ. Він сам краще за всіх знає, а якщо не знає, то Єрмак підкаже.

Але справа в тому, що чим більше президент робить навпаки, тим більше Україна буде залежати від Заходу через два-три роки, до кінця його президентського терміну.

Чому? Тут питання, від чого виникає залежність. Не наркотична, як може подумати Шарій, що відважно досліджує продукти життєдіяльності президента, а заодно і половини Одеси. Йдеться про економічну залежність.

Чому Україна залежить від МВФ. Чому раз по раз повертається до Фонду? Через економічну несамостійність. Нам не вірять інвестори. І в нас не вірять інвестори. Чому? Чому Чехія не залежить від МВФ, а Україна залежить? Чому Польща не потребує МВФ, а Україна потребує?

Все просто. Польща провела реформи, а Україна — ні. Чехія один раз повністю виконала програму МВФ, а Україна — ні. Україна вічно робить навпаки. Не повторює шлях успішних сусідів, а вигадує щоразу свій особливий український шлях. Винаходить щоразу свій український велосипед. Причому завжди один і той самий. До якого підштовхують Україну олігархи і носії сакральної мудрості — міцні господарники.

І зараз ми знову відкидаємо здоровий глузд, знову обираємо шлях курця. І якби на світі існували масони, які хочуть взяти Україну під контроль, то немає для них кращої політики, ніж не заважати. Не заважати Україні знову бігти по улюблених граблях.

І ось зараз ми знову відкидаємо реформи, знищуємо паростки нормального економічного шляху, руйнуємо незалежні інститути. І ми можемо собі це дозволити в моменті тільки тому, що накопичили запас міцності за останні чотири роки. Роки реформ, коли ми, нарешті, вперше за свою історію робили правильні речі. Високі резерви НБУ, низьке боргове навантаження — це все те, що ми отримали завдяки МВФ і співпраці з ним. У нас вперше замаячила на горизонті реальна перспектива відмовитися від МВФ. Для цього треба було просто повністю виконати програму МВФ.

Але ми йдемо іншим шляхом. І робимо неминучим швидку кризу (просто тому що ми вже так робили, і це вже призводило до результату), коли ми знову приповземо до МВФ. І робимо це руками (головою) президента Зеленського, який на дух не переносить наших західних партнерів.

Ось такий от він, парадокс Зеленського.

Джерело