Передплатити Підтримати

Зеленському потрібно перемогти в собі шоумена. Інакше наробить дурниць

Український виборець голосує за диво

Причому передвиборне меню «дивом» зовсім не обмежується. В рамках політтехнологій там є ще чотири популярні образи. У тому числі «найсильніший», «найрозумніший», «найчесніший» і «борець». Але для українського обивателя традиційно найпривабливішим залишається п'ятий тип — «чудотворець».

Саме завдяки цьому образу Володимир Зеленський рік тому знімав свої електоральні вершки. І був приречений потрапити в ту ж пастку, що і його попередник. Тому що виборець завжди мріє про «рубильник щастя», який перенесе його одномоментно в світле майбутнє. І коли виявляється, що у президента такого рубильника під рукою немає, виборець починає мстити за обдурені очікування, — пише Павло Казарін для «Крим.Реалії».

Власне, ми бачимо це вже зараз. Дії Зеленського схвалюють 38% громадян. Не схвалюють — 45%. Дев'ять місяців тому співвідношення було зовсім іншим: 64% проти 22%. Ця динаміка була неминуча. Шостий президент країни обіцяв усім — все. І було спочатку зрозуміло, що поява розчарованих — лише справа часу.

За нього голосували прихильники Європи і Росії. Адепти державного регулювання і вільного ринку. Ті, хто хотів реформ, і ті, хто їх не хотів. Це була класична гра з нульовою сумою. Якщо одні виграють — інші програють. Чиїмось надіям судилося не виправдатися.

І головне питання тепер у тому, як на це реагуватиме сам Володимир Зеленський.

Можливо, він вирішить поправити справи за рахунок кримінального переслідування попередника. Але тільки цей крок навряд чи дасть йому необхідне. Бо в рівнянні народної любові кримінальний термін для п'ятого президента України абсолютно необов'язково буде супроводжуватися припливом почуттів до шостого. А ось іміджеві втрати від подібного кроку будуть у наявності. Справи виглядають юридично непереконливо, і уникнути паралелей з Віктором Януковичем буде непросто.

Можливо, Володимир Зеленський вирішить влаштувати атракціон небаченої щедрості. Збільшить зарплати, підніме пенсії, включить друкарський верстат. Але всі ці прийоми в українських умовах матимуть короткостроковий ефект. Тому що інфляція, курс національної валюти і макроекономічна стабільність залежать не від президентських бажань, а від фінансової дисципліни. І короткостроковий ефект від «роздачі слонів» дуже скоро буде обнулений економічними наслідками.

Можливо, він вирішить піти на повідку у громадської думки. Тієї самої, що вважає співпрацю України з МВФ необов'язковою і порочною. Але цей крок просто залишить країну без підтримки донорів, що відгукнеться все тим же збіднінням українського виборця. Який в пошуках винного буде дивитися не в дзеркало, а в телевізор.

У цьому і полягає трагедія Володимира Зеленського. Його рейтинг знижуватиметься в будь-якому випадку. Він буде падати незалежно від того, чи стане той діяти відповідально або буде скочуватися в популізм. Шостий президент країни став заручником такого сценарію рік тому — коли під час своєї передвиборної кампанії обзавівся іміджем «чудотворця». Який пообіцяв «здійснення мрій» людям з діаметрально протилежними поглядами.

З падінням рейтингу потрібно просто змиритися. Цей процес неминучий як опади. Повернути торішні 60% схвалення неможливо саме тому, що в країні живуть люди, які мріють про різне. Перемогу одного табору інший сприйматиме як поразку. І якщо не відволікатися на рейтинг, то є шанс зосередитися на майбутньому країни.

Тим більше, що це майбутнє вимагає непопулярних рішень. Війна триває — і в рамках формули «просто перестати стріляти» закінчити її не вдасться. Крим анексований — і про жителів півострова українським політикам необхідно пам'ятати навіть тоді, коли цього не вимагає від них виборець. Економіка потребує непростих реформ — а проти них готові налаштовувати обивателя ті самі люди, які десятиліттями заробляють свою корупційну маржу.

З моменту вторгнення до Криму минуло шість років, але за цей час Росія нітрохи не втратила своєї войовничості. Ті самі поправки до конституції, за які сьогодні змушують голосувати, в тому числі, і кримчан — це історія про закріплення кремлівського курсу. Амбіції Москви навряд чи обмежуються Кримом і Донбасом, про що не втомлюється говорити російський президент. І спроби знайти в його очах «бажання закінчити війну» звучать безглуздо для тих українських громадян, які вже встигли відчути цю війну на собі.

Але для усвідомлення цього простого факту президенту Зеленському потрібно перемогти в собі шоумена. А це явно непросто для людини, яка все своє свідоме життя присвятила вмінню подобатися людям. Всю свою кар'єру нинішній президент звикав до оплесків, посмішок і шанувальників. Купався в хвилях обожнювання і популярності. Але рішення йти в політику прирекло його на зовсім інше майбутнє.

У цьому майбутньому час буде грати проти Зеленського. Підтримка буде падати. Табір критиків — зростати. Це запрограмований сценарій, якого не уникнути. І якщо шостий президент країни зуміє з цим фактом змиритися — він уникне спокуси наробити дурниць.

А якщо не зуміє — ми всі дуже скоро відчуємо це на собі.

Джерело