Передплатити Підтримати

Війна близько? Чому для Путіна все складається вкрай вдало

Я б навіть сказав — просто фантастично вдало

Найголовніша його удача зараз — це Білорусь. Там для нього ситуація просто vin-vin-vin. Немає жодного програшного варіанту.

Перемагає Лукашенко — чудово. Росія отримує абсолютно нелегітимного диктатора з практично нульовим рейтингом (зараз його рейтинг і так 3%, на рівні статистичної похибки, а після чергових розгонів, посадок і захоплення влади і від цих відколеться половина) в своє повне розпорядження. Немає нічого зручнішого, ніж нелегітимний диктатор, якому нінащо спертися всередині країни. Його легітимність триматиметься тільки на добрій волі Путіна. Досить трохи прикрутити вентиль — і ніяке КДБ вже не захистить його трон від народу, що почав бідніти від цього.

Почне програвати Лукашенко — ще краще. Диктатори, розуміючи, що їх після програшу не чекає нічого, крім довічного терміну, мають звичку просити сусідню імперію про братню допомогу і введення танків. Тут проблема взагалі буде вирішена найпростішим способом.

А домовиться Лукашенко з опозицією, яка дасть йому піти під гарантії недоторканності, — так теж нічого поганого. Країна залежить від Росії економічно, робочою мовою в країні є російська, головним телебаченням — російський зомбоящик, війська в ній вже стоять цілком собі офіційно. Цілком можна почати рятувати російське населення від проклятих білоруських фашистів в нестабільний перехідний період.

В Україні… Україна починає входити приблизно в таку ж стадію. Слова «Майдан» і «Ростов» звучать все частіше. Спроби посадити ветеранів розколюють відносини влади і суспільства. Спроби посадити Порошенка розколюють відносини влади і Заходу. Спроби мутити з Коломойським розколюють відносини влади і МВФ. Та що там говорити — зелена команда виявилася просто дивно продуктивною в приведенні країни назад на балансувальну грань.

Будь-яка внутрішня конфронтація в Україні негайно призведе або до нового вторгнення на сході, або… Україна з трьох боків оточена Росією чи її анклавами, а з четвертого боку — море. За яким теж Росія. І ось вибрати на цьому тлі коміка в головнокомандувачі. Я не розумію. Я не розумію!

І якщо у відповідь на прохання Януковича Путін посоромився ввести війська — о, то якщо про це попросить Зеленський, на цей раз йому соромитися буде абсолютно нічого.

Вибух лівої ідіотії з погромами і зациклення США на своїх внутрішніх проблемах — такого божественного подарунка не міг чекати сам Калігула. Це воістину імператорський подарунок. Такого везіння не міг передбачити навіть Нострадамус з Кашпіровським, Джуною, Глобою і Чумаком разом узятими. Це просто щось неймовірне.

Ну, і плюс розпочата ще однією неймовірно розумною людиною, що опинилася на чолі країни, економічна війна з Китаєм, ВООЗ, Євросоюзом, виведення військ з Німеччини, відмова від бази в Польщі та інше.

Входження Європи в турбулентну стадію. Меркель йде. Євросоюз трясе на вибоїнах. Франція намагається змагатися з Німеччиною і шукає союзу в Росії. Плюс коронавірус. Плюс втома від газової і нафтової війни. Плюс повсюдне проростання «скрєп» у всіх країнах. Брекзіт. Туреччина зі своїм Ердоганом. Зараз вже йде щонайменше економічне перекроювання Європи, а незабаром за ним, найімовірніше, піде і політичний перерозподіл.

Плюс прикордонний конфлікт Китаю та Індії, двох країн з півторамільярдним населенням кожна, що володіють ядерною зброєю.

Господи, та це просто свято якесь!

І ось на тлі всього цього дідусь, нарешті, дозріває до стадії, коли він вже втомлюється грати у всі ці ігри і призначає себе імператором. І мріє про відновлення імперії. І відкрито заявляє про те, що Росія переглядатиме свої територіальні питання. І у нього є претензії до інших країн.

Розуміючи, що світовій спільноті зараз ні до України, ні до Білорусі, ні до інших територій, які Путін вважає споконвічними подарунками російського народу тим, хто забрав їх з собою.

Я думаю, цієї весни Україну від вторгнення врятував тільки COVID. Та й не тільки Україну. Тому що Путін дійсно смертельно боїться бути отруєним або заразитися — у нього параноя в цьому плані.

Що далі? Та біс його знає, що далі. Але відчуття війни у мене наблизилося. Ось прямо таким величезним хорошим стрибком наблизилося.

Можливо, спочатку почнеться в Білорусі. І він перемкнеться наразі туди. Може, не почнеться, і буде продовжена тема розхитування України. Може, це все мої хворі фантазії.

Але ситуація для одного божевільного диктатора в одній звихнутій на величі ядерній державі, в якій патріарх вітає свою армію з днем початку війни, складається якнайкраще. Боюся, що решта лише питання часу.

Переклад з російської

Джерело