Про «Велюр» і фіаско карантину
Багатьох шокувала інформація про те, що елітний ресторан «Велюр» народного депутата від «Слуги народу» Миколи Тищенка продовжує працювати навіть попри карантинні заборони.
Виявилося, що якщо ти з партії влади — море тобі по коліна. Зрештою, нічого нового, так завжди було. Дивує хіба наївна віра виборців у те, що в такі ресторани дехто їздитиме на велосипеді.
Але загалом скандал із рестораном хамовитого Тищенка дає привід поміркувати про карантин загалом. Бо час нарешті визнати — карантин зазнав фіаско і перетворився на інструмент знищення української економіки.
Так, на початку все працювало добре, і самоізоляцію мільйонів громадян була очевидною — все зачинено, порожні вулиці, тиша і спокій. Але нині все навпаки — у місті знову важко знайти місце для парковки, на вулицях і набережних гуляє багато людей, магазини переповнені, лише незначна частина населення носить маску правильно й закриває ніс (переважно вона спущена на підборіддя), санітайзери в магазинах і супермаркетах стали якоюсь незрозумілою водичкою навіть без запаху (вочевидь, економлять).
Карантину вже майже ніхто не дотримується. І, як на мене, цьому є три причини:
- Влада виявилася неспроможною не просто задекларувати, а забезпечити суворість карантинних заходів. Можна звинувачувати в цьому поліцію, але насправді винен президент Зеленський, який усій країні дає поганий приклад. Акторське его переважає здоровий глузд і власні ж рекомендації та розпорядження: Зеленський скрізь з’являється без маски, записує свої звернення без маски, невідомо для чого з натовпом людей їздить зустрічати літак (про дистанцію не чули), відвідує телевізійні ефіри (ясна річ, без маски). То хіба може поліція штрафувати звичайних людей на вулиці, якщо сам президент щодня з усіх екранів промовляє без маски? Крім того, погіршила ситуацію й суперечливість дій влади: перші літаки з евакуйованими було направлено в Нові Санжари, але потім розпочався справжній хаос та імітація контролю (до речі, кордони досі відкриті — і ніхто там дистанції не дотримується). Нездатність забезпечити виконання своїх же наказів навіть серед верхівки (порушник-президент і ресторатор із партії влади) — провокує порушення карантину в геометричній прогресії в усіх куточках країни.
- Люди втомилися від карантину, звикли до життя під час пандемії, позбулися страху. Відбулося те саме, що й з війною: вона триває, але більшість населення витіснила її зі своєї свідомості, намагається про неї не згадувати, голосує за колаборантів і так далі. Коронавірус є, але він став проблемою самих хворих і медичного персоналу; лікарні переповнені, але кожен порушник карантину сподівається, що саме його «пронесе».
- Бідність населення не дозволяє йому витримати настільки довгий карантин і не працювати. Обіцяної фінансової допомоги від уряду бізнес так і не дочекався, а платити зарплати в умовах простою — не може. Додаймо до цього мільйони людей, які працюють неофіційно і отримують «сіру» зарплату в конвертах. Ясна річ, для них жодних компенсацій, пільг і допомог не перебачено. А саме вони є найбільш вразливою категорією населення. Уявіть собі розпач людей, які не мають заощаджень, працювали неофіційно, та ще й живуть в орендованій квартирі? Зрозуміло, що вони змушені вийти з дому і шукати можливість бодай якогось підробітку. Влада покинула їх напризволяще, а кількість робочих місць у «Велюрі» — обмежена.
Карантин був доброю і вчасною ідеєю, але оскільки дуже швидко виявилося, що влада неспроможна його реально втілити в життя, оскільки сама першою й порушує власні вимоги, а фінансової підтримки від уряду очікувати марно, вихід залишається один: пом’якшити те, що й так не працює, але продовжити вимогу про носіння засобів захисту, дистанціювання та обмеження. Але цього разу почати треба насамперед із Зеленського і його улюбленого міністра Авакова.
