Передплатити Підтримати

Влада нарешті має стратегію. Ми знайшли свій унікальний український шлях

Країна стала людино-центричною

А чого це всі накинулися на пана Шмигаля з його камінг-аутом работорговця. По-перше, чому тільки йому вся слава. Ви ж не думаєте, що це він сам вигадав. Це, очевидно, якась креативна і харизматична натура. І ми пам'ятаємо мрію президента. То ж не прем'єр-міністром єдиним. А, по-друге, нарешті у нас людино-центрична влада. Ми роками цього чекали. Щоб чиновники думали про людей. Аби будували свою діяльність навколо людей. І нарешті мрія здійснилася. Влада думає про людей. Мрії влади і людей збіглися.

Ми часто казали, що влада не чує порад. І роками економісти кричали, що за сучасної економіки людина — це головний капітал. Що не так важливі вже природні ресурси чи географічне положення. Важливі люди. І влада нарешті почула. Нарешті влада мислить сучасними економічними категоріями.

Але і свого не цурається. Як заповідав класик. Бо українські традиції понад усе. Особливо ті, які ми пам'ятаємо із сивої давнини. В англійській мові є слово slave, що означає раб. І воно не випадково так схоже на слов'янина. Бо коли англосакси тільки підіймали голову, коли тільки створювали свою державність і формувалася їхня примітивна мова, то слов'янські раби були вже відомі по всій Європі. І ми чомусь забуваємо ті славні часи успішної експортно-орієнтованої економіки Київської Русі, чомусь згадуючи тільки дружину якогось неписьменного французького короля. Ні, коли татари з монголами чи монголи з татарами прийшли на наші землі, то вони вже були майже знелюднені. Бо до того часу роздроблена Київська Русь мала багато князів, великих мислителів і економістів, а також талановитих вояк. Які лишень іноді ходили набігами на буржуїв з Візантії, а переважно воювали одне з одним. І після кожного такого славетного походу переможець отримував не тільки славу, але й купу полонених рабів. Яких відразу поставляв на зовнішні ринки. В результаті, країну наповнювала експортна виручка. Як зараз і вимагають від влади.

Отже, що ми бачимо? Що нарешті влада має стратегічну стратегію, яка базується на поєднанні сучасних економічних течій і українських традицій. Ми знайшли свій справжній унікальний український шлях. А, радше, повернулися до нього, як повертаємося зараз до міцних господарників, запрошуючи їх очолювати податкову чи митницю. Бо влада має силу визнавати помилки і шукає того, хто є справжнім носієм української економічної думки.

І це лише початок. Не треба соромитись. Досить дозволяти зухвалому Заходу нещадно експлуатувати українців. Досить. А хіба програмісти та інші айтішники гірші за сезонних робітників? Їх також експлуатують. Вони також працюють на когось, виконуючи принизливі завдання аутсорсингу. І влада завжди дивилася на це крізь пальці. Досить. Українська держава виростила і виплекала цих спеціалістів не для того, щоб якісь там Сорос чи Білл Гейтс наживався на них, не сплачуючи нічого до українського бюджету. Як вони сміють? Мине трохи часу, і кожен контракт на аутсорсинг буде узгоджуватись із відповідним чиновником. Тим паче, в нас вже є Міністерство цифрової трансформації. Треба, щоб вони почали працювати вже на користь держави. Яка має піклуватися про своїх. Не дозволяти експлуатацію.

Це справжня державницька позиція. З часом, — чим раніше тим краще, — має бути створений УкрСпецЗаробітчаниПостач, державний монополіст, який професійно буде опікуватися трудовими мігрантами і іншими українцями, яких безбожно експлуатують на Заході. У нас достатньо міцних професіоналів, які здатні поставити це на потік. Багато кадрів досі перебувають під тягарем люстрації, але це тимчасово. Країні потрібні професіонали. Країні, яка нарешті стала людино-центричною.

Джерело

Ще більше новин від «Високого Замку»?
Долучайтеся до нас у Telegram