Навіщо українці поливають один одного брудом
Мій одногорупник Володя Гевко був, вочевидь, найрозумнішим з-посеред нашої інститутської тусовки.
І, попри те, що ми з ним не спілкуємося вже 21 рік, я з великим задоволенням, потай , почитую його сторінку у ФБ і переконуюсь, що найрозумнішим він і залишився.
Його тексти насичені інтелектом та сарказмом. І я радий, що хоч кілька років прокрокував пліч-о-пліч з нині живучим галицьким філософом.
Ось цей допис про важливість вміння любити — найсвітліша думка, яку я читав за останні кілька років. Можна не бути в стані любові, але відчувати вміння любити. О, Боже, як це важливо саме зараз, коли українці настільки потужно еволюціонували, що політикам вже навіть не треба спеціально докладати зусиль, щоб зіштовхувати людей лобами! Це раніше вони раз на 4−5 років робили стики тектонічних плит «мова-язик» чи «ветерани ЧА/ветерани УПА».
А зараз люди впереміж з ботами «куражаться» у соцмережах, поливаючи один одного брудом, не підбираючи слів і смакуючи чиєсь приниження. Тема значення не має. Вас смачно пошлють в генітальні далі, якщо ваша думка не збігається з кимось іншим з будь-якого питання: починаючи від політики і війни з Росією, закінчуючи тим, хто має їхати від України на Євробачення.
Хамство, агресія, невігластво — їх стало занадто багато навколо! Вони заповнили собою вакуум, який виникає там, де зникає Любов.
Тому любіть, прагніть любити, ігноруйте агресію, творіть добрі справи, не сперечайтесь з дурнями і майте грам поваги самі до себе. Роблячи щось подумайте, чи пишались би вами ваші батьки і чи не буде соромно за ваші вчинки вашим дітям!
А останніх, нагадаю, виховує не інтернет, не телебачення і не вулиця. А батьки і школа!
Показуйте їм приклад: читайте перед дітьми книги, переведіть з «подвигу» в «норму» долучення до благодійності і любіть! Любіть щось чи когось. Аби вміння не розгубити, а їм передати.
Тоді у нас буде шанс залишитись людьми. А не населенням.
