Росія вийде з України лише від внутрішньої безвиході
Нам лишається стояти, чекати і наразі не робити різких рухів
Сподівання на швидке замирення з Росією виходять з презумпції, що Росія шукає цивілізований спосіб «вийти з України» — як часто кажуть, зі збереженням обличчя. Щоб Росія забралася з Донбасу, відповідно «донбаські» санкції зняли, але всередині Росії це не виглядало як «програш» чи «відступ».
Саме у цьому Захід пропонує Росії свою «допомогу».
Але ж насправді Росія досі прагне зовсім іншого: не «вийти з України», а «увійти в Україну» ще глибше, ніж зараз. При цьому, звісно, їй бажано зробити це так, щоб вплив Росії на Україну ще більше посилився, а санкції все ж таки зняли (тобто, її сьогоднішня мета — розміняти «підсанкційний» вплив на Україну на «непідсанкційний»).
І поки це так, я щиро не бачу тут простору для пошуку компромісу. Ситуація або залишиться, як зараз, або, якщо швидко зміниться, то хіба на користь Росії.
Ситуація може змінитися на нашу користь лише, коли Росія справді захоче «вийти з України» — і не «від хорошого життя», а від внутрішньої безвиході (тобто, коли Росії вже буде аж зовсім «не до України»). Але для цього Росія має стати набагато слабшою, ніж вона є зараз. Втім, ознак її економічного послаблення поки не видно (здається, їх навіть менше, ніж 2−3 роки тому), а з соціальним напруженням ситуація для мене непередбачувана (може, щось вибухне буквально за лічені тижні; а може, нічого не вибухне ще Бозна кілька років). Тож нам лишається «стояти», чекати і наразі «не робити різких рухів».
У цьому останньому, українській Зевладі явно потрібна активна підтримка з боку притомної частини громадянського суспільства.
