Неймовірні способи вбивства
Росія вбиває своїх людей такими способами, яких навіть неможливо вигадати
В аеропорту Риги чи Осло, точно не пам'ятаю, найперше, що чуєш, виходячи з літака, це крики птахів. Я ще так здивувався. Ні фіга собі, думаю, який швах у них тут з безпекою. Ні, зрозуміло, море поруч, але все ж таки не можна ж так. Вся злітно-посадкова смуга забита чайками.
Починаєш шукати очима. Немає. Дивно. Кричать ось прямо над вухом, і багато так, і голосно — а нема. Потім доходить — це не чайки. І не живі. Це крики хижих птахів. З динаміків на стовпах. На кожному стовпі. По всьому аеродрому. Саме для того, щоб відлякувати чайок.
І відразу ось прямо таке дивне почуття по тілу розливається. Суміш спокою і подяки. Відчуття, для жителя Мордора незвичне абсолютно. Ймовірно, саме це і називається культурний шок.
«Причиною катастрофи А321 в Підмосков'ї попередньо, стали чайки».
Ну, всесвітньо відомі чайки приморського Підмосков'я. Солоний вечірній бриз, альбатрос над хвилею, вітрило на горизонті, розплітає після вечірнього вилову сітки рибалка у бухті Жуковського, знамениті омари Нечорнозем'я…
Звідки зграя чайок за півтори тисячі кілометрів від моря?
А все дуже просто. Там, виявляється, величезне сміттєзвалище поряд з аеропортом.
Країна повністю через дупу. Вся. Зверху до низу.
Країна, яка вб'є тебе тисячею настільки різноманітних способів, що ти навіть не зможеш вигадати таких. П'яний піп на «Феррарі», що влетів у зупинку. Чайки посеред суглинку середньої смуги. Відсутність люка на дощовій каналізації, в яку провалюється твій онук. Ракета, яка прилетіла у твій «Боїнг». Інша ракета, яка прилетіла за 320 кілометрів через море, яку ти дав вдячним сирійським друзям, а вони бахнули нею по ізраїльському винищувачу, та бач, халепа яка, промахнулися трішечки. На той берег моря. Перехоплювач, що впав на сільський будинок посеред поля в Бельгії, бо пілот катапультувався чотири години тому ще над територією СРСР. Вчителі, що замикають дітей в кінозалі «Зимова вишня».
Писати «Біжіть, дурні, хапайте своїх дітей і біжіть звідти» — цього разу я не буду.
До Сімферополя вони летіли. Взяли своїх дітей і повезли їх на окуповану територію чужої держави, щоб змалку привчати користуватися віджатим, відібраним, награбованим…
Одні захоплюють, другі радісно летять хавати захоплене, треті будують їм гігантське сміттєзвалище поряд з аеродромом.
Ну, що я тут можу сказати?
Переклад з російської
