Кластер для рабів

Аркадій Бабченко
- 18.07.2019, 10:00
- 818

Вільною може бути окремо Московія, Башкирія, Чечня, Дагестан, але не Росія

Раніше, коли я чув «Росія буде вільною!» я, з палаючими очима, відповідав: «Так! Обов'язково буде! Ми обов'язково переможемо!» — і мужньо та самовіддано готовий був йти на барикади, палити шини і проривати міліцейські кордони. Я брав участь у радах опозиції, був кандидатом до Координаційної ради, відвідував наради, слухав Машу Гессен, Марата Гельмана та Юрія Саприкіна — про те, як потрібно робити революцію (о, боги, боги), їздив в Астрахань з Навальним, брав участь у «Стратегії 31», сперечався з Нємцовим і Яшиним, організовував якісь свої мітинги і ходи та намагався розбити намети в Олександрівському саду.

Нічого цього не сталося. Замість барикад всі йшли махати кульками перед сценою, скандувати в загоні «ми тут влада» (це було дуже смішно, шкода, ви цього не бачили) і погоджувати революцію під віскарь у мерії — і мені не залишалося нічого іншого, як здивовано дивитися на все це з боку.

Минули роки. Багато. Через ці роки — роки махання кульками, качечками, кросівочками, запускання літачків у телеграм, малювання плакатиків про щура, танців білим колом, білим хороводом, білим квадратом, білим пробігом, виборів у муніципальні депутати, ліплення цицьок Люсі Штейн (не питайте), зборів підписів, ходінь по бульварах, прогулянок з письменниками, все тих же криків у загоні «ми тут влада» та іншої фантастичної інфернально-інфантильної енцефалітної нісенітниці — я на гасло «Росія буде вільною!» лише знизував плечима і, примруживши очі, недовірливо питав: «Коли?».

Тепер же, коли я чую «Росія буде вільною!» — я ставлю одне тільки питання. А навіщо?

Ні, ну правда. От навіщо Росія буде вільною?

Світ змінився. Кордони практично перестали існувати. Люди спокійно збираються в кластери, де почуваються комфортно. Свої до своїх. Ті, хто любить північ і гори — їдуть до Норвегії. Хто любить спеку — в Єгипет. Море — в Таїланд. Гори — в Памір. Піцу — в Італію. Хачапурі — в Грузію. Пиво — в Чехію.

Заповзятливі їдуть у Штати. Вільні в Україну. Розумні до Ізраїлю. Багаті в Швейцарію. Хитрожопі та накрадені — в Лондон. Авантюрні в Нігерію. Міщани в Німеччину. Піжони в Париж. Придурки в ДНР. А скрепні, великодуховні та раби — в Росію.

На планеті повно місць, з яких кожен може підібрати собі до смаку.

Росія — це країна любителів царя-батюшки, імперства, величі, духовності та рабства.

Ну от і навіщо їй ставати вільною? Тим більше вільною вона і не стане ніколи.

Вільною може бути Московія. Татарстан. Башкирія. Чечня. Дагестан. Окремо. А імперія вільною не може бути в принципі. За визначенням.

Ну і навіщо тоді?

Ось планета виділила на своїй поверхні кластер для рабів.

Раб — живи.

Вільний — їдь.

Чого дурня-то клеїти.

Я ось — вільний. Я поїхав. Живу у вільній країні. І відмінно себе почуваю.

Ну і?

Росія буде злиденною — це інша справа.