Це — не вибори. Це — повзучий державний переворот
В часи, коли можлива гібридна війна без суб’єкта апелювання і перемовин («зелені чоловічки» в Криму, яких називали «народом, що вийшов на вулиці»), захоплення влади може відбуватися і так. Під виглядом демократичних виборів. Але лише під виглядом.
І я б так не раділа, втішаючись демократичністю процесів. Вибори- це усвідомлений вибір. Ви впевнені, що ті, хто голосував за набір пікселів на телеекрані, робив це усвідомлено? Скоріше, ні.
І тут можна скільки завгодно розповідати про «протестне» голосування, про втому від чинної влади, про корупцію і кадрові дурниці. Але чому з 39 кандидатів, де були люди з бек-граундом і репутацією, виборець раптом вибрав голограму? Голограма народила 6 роликів і всілякими способами уникає будь-якого спілкування. Голограма не артикулює нічого, окрім набору банальностей і обіцянок. Голограму раптом почали підтримувати ті, хто «славиться» інформаційними і політехнологічними операціями по всьому світу. Голограму чекають люди, які втікали з країни, або причаїлися, щоб пересидіти.
Нинішній тріумф Голограми дуже схожий на спецоперацію, про яку попереджала Юлія Тимошенко в 2017 році. Про домовленість олігархів привести до влади віртуального персонажа, який ними і керуватиметься.
У мережі активно розходяться матеріали про російське втручання — операція під назвою «Буратіно».
Напередодні виборів з’являються розслідування, матеріали, які до того збиралися три роки, але оприлюднились так вчасно. І це не злив — це, звісно ж, розслідування :) І саме воно стає спусковим механізмом до подальших подій.
Напередодні виборів один із найзапекліших ворогів нинішнього «режиму», активіст-антикорупціонер, о 7.30 ранку заводить в НАБУ «знайомити» з Ситником одного із найвпливовіших персонажів штабу Голограми. Пояснює, що його просто про це «попросили». І от з цього місця я не вірю більше Шабуніну ні на краплю.
І якщо вам здається, що звернути з нашого шляху і європейського курсу неможливо, то згадайте хоча б Росію. З НТВ і публіцистами, з якісними медіа і опозицією. І яка за десяток років перетворилась в країну, де живуть зомбовано-налякані люди. Де слова про свободи і права стали просто набором літер. Де, як і 50 років тому, про всяк випадок не розмовляють на дражливі теми вголос. Де не критикують владу. І де колишня діяльність Сталіна користується нинішньою 70-відсотковою підтримкою росіян.
Тому все, що відбувається зараз, — це наруга над інститутом виборів; над виборцями, які не розуміють, як їх використовують технологічно; над медіа, чий запит на спілкування з найрейтинговішим кандидатом нахабно ігнорується.
Все, що відбувається зараз, — це сфера органів державної безпеки.
І я б не заспокоювалась мантрами про те, що «не варто сваритися своїм, нам ще разом на Майдан виходити», або «тримаймося, нам же ще за ними прибирати». Все — набагато серйозніше.
Ми навіть не уявляємо, який монстр народжується на наших очах.
