Війна компроматів: звідки ноги ростуть?

Резонансне рішення Констиційного суду про скасування кримінальної відповідальності за незаконне збагачення є другим ударом по репутації чинного президента напередодні виборів.

Як і у випадку з корупцією на танкових заводах, це рішення немає ніякого стосунку до президента, але за задумом хитрих московських і промосковських кукловодів має завдати ніщівного удару саме по репутації Порошенка напередодні президентських виборів.

Конституційний суд України складається з 18 осіб. Тільки 6 з них обираються за квотою президента. Ще 6 суддів за квотою Верховної Ради. І решта 6 за поданням З'їзду суддів України. Навіть з тих 6 суддів президентської квоти сам Порошенко подавав лише чотирьох — Колісника, Мойсика, Лемака і Головатого. Тупицький і Касмін були призначені президентом Януковичем у 2013 році. Оскільки судді обираються на 9 років, то термін повноважень квоти Януковича спливає лише у 2022 році. У Януковича є змога прислати ще багато привітів з Москви.

Отже, тільки 4 судді з 18 не стали би завдавати президентові удару напередодні президентських виборів. А тепер включаємо головний мозок. До двох януковичівських суддів треба додати голоси ще 8 суддів, щоби створити більшість та завдати удару президенту Порошенку напередодні виборів і його ж звинуватити у такому рішенні Конституційного суду. Це не таке вже й складне політичне завдання, беручи до уваги, що 7 інших суддів були обрані на свою посаду ще до виборів президента у 2014 році.

Що можна зробити за таких обставин? До виборів вже нічого змінити не вдасться — лише проводити роз'яснювальну роботу. А після виборів змінити систему обрання суддів Конституційного Суду, бо існуюча система себе остаточно дискредитувала втручанням суддів у виборчий процес президента України, шляхом маніпуляції свідомістю виборців.

Ці удари Москви цілком синхронізовані з діями Юлії Тимошенко.

Вони мають на меті дискредитацію чинного президента в очах як виборців, так і іноземних урядів. Наприклад, попередній удар щодо комплектуючих до українських танків орієнтований здебільшого на наших американських партнерів. Цей удар ніби говорить їм: «Вони вам кажуть, що замінили російські деталі своїм виробництвом, а насправді це наші, російські комплектуючі, які ми великодушно дозволяємо їм завозити конрабандою. А інколи, для жарту, замість танкових важелів присилаємо їм важелі від роверів. Все це ми документуємо і коли треба вприскуємо у медійний простір. То навіщо ви їм даєте зброю і матеріальну допомогу?». Ну, а Юлія Володимирівна використовує це вприскування вже для внутрішньої потреби.

Другий удар за допомогою Конституційного Суду теж має і міжнародний вимір, бо каже: «Дивіться, ви думаєте, що там прозахідний уряд? А ми контролюємо Конституційний Суд. То ще невідомо у кого більше влади, бо ми будемо скасовувати усі запропонувані закони, які нам заважають корумпувати українських посадовців.» А Юлія Володимирівна тим часом буде мати аргументи до своєї звиклої риторики про «злочинну владу».

Скільки буде ще цих ударів? Мабуть, ще буде багато. Але маємо розуміти, що це ворожі атаки, розуміти звідки «ноги ростуть», і не дати збити себе з пантелику.