Вибори президента — це не хіхоньки і не хахоньки…

Вистачило кількох хвилин перегляду традиційного передноворічного шоу «95 кварталу», щоб перемкнути на інший телеканал. Бо слу­хати ці примітивні жарти, до яких останнім часом додалася тема президентської кампанії Зеленського, було вже аж гид­ко. Гидкими стали і самі кривляння комедіанта Зеленського, який щоразу випинав своє можливе кандидування. Тому не знала, що на «плюсах», де «95 квартал» і так окупував весь но­ворічний ефір, замість традиційного новорічного вітання пре­зидента вирішили дати звернення Зеленського, який нарешті «втішив» українців, що вирішив йти у президенти.

Коли цю новину згодом прочитала в Інтернеті, спочатку не повірила. Це ж треба було до такого додуматись?! Який нестандартний підхід! Яка його мета? Навряд чи це роби­лося лише для того, аби вкотре пропіарити Зеленського. Думаю, справжня мета цієї витівки — принизити Порошен­ка, применшити у такий спосіб його значення. Це помста власника телеканалу олігарха Коломойського, для якого Порошенко став персональним ворогом, бо боляче «насту­пив на хвіст». Петро Порошенко першим із президентів на­важився відірвати ненаситного Коломойського від держав­ного корита. Таке ставлення, звісно, обурило, здавалось би, всемогутнього олігарха, який багато років шантажував владу своїм «ПриватБанком», відтак вимагав усіляких пре­ференцій.

Коломойський, звичайно, має право ненавидіти Поро­шенка, але не має права зневажати президента як інститу­цію, як один із символів держави.

Деякі експерти, виправдовуючи трюк із заміною чинного президента на кіношного, писали, мовляв, приватний теле­канал має право ставити в ефір що хоче, кого хоче і коли хоче. Можливо, формально це так. Але новорічне привітан­ня президента — це не просто усталена традиція, а знакова подія. І тут не має значення, яке прізвище у глави держа­ви, який звертається до громадян, має значення повага до президента як до інституції, як до одного з символів держа­ви. Телеканал «1 + 1» на догоду своєму амбітному господа­рю цією повагою знехтував, як знехтував і повагою до своїх глядачів, які навряд чи чекали, що до них у цей символіч­ний момент звернеться не чинний президент, а комедійний актор, який грає роль президента у серіалі «Слуга народу». Ось така хитромудра підміна, такий сурогат.

Мене відверто шокують високі рейтинги Зеленського як кандидата у президенти. Невже українцям не очевидно, що їх грубо «намахують». Неозброєним оком видно, що цей бла­зень, цей кривляка до такої посади не готовий. Ні морально, ні професійно. Він не має жодного досвіду політичної діяль­ності, тим паче досвіду державного управління. Щоб канди­дувати на посаду президента, треба мати хоч трохи відповід­них знань. Те, що він цих знань не має і близько, засвідчило недавнє інтерв’ю Гордону. Відповідаючи на політичні питання, Зеленський, м’яко кажучи, плавав, а на питання щодо управ­ління державою давав настільки примітивно-наївні відповіді, що за нього було аж незручно. Якби людина з таким «кухон­ним» рівнем знань стала керівником держави, це призвело б до катастрофи. Це все одно, що дати штурвал управління лю­дині, яка вперше випадково опинилася на кораблі. Цей кора­бель неминуче сяде на мілину чи розіб’ється об скелі… Дивно, що люди цього не усвідомлюють, а купуються на фарс. Дивно, що ми взагалі це обговорюємо!

Чи вірить сам Коломойський у перемогу Зеленського? Думаю, не вірить, бо він, на відміну від деяких виборців, не ідіот. Але Коломойський — авантюрист, тому розраховує на якусь велику гру, на торг! Експерти припускають, що він спонсорує і виборчу кампанію Юлії Тимошенко, тобто роз­кладає яйця у різні кошики. І якщо раптом станеться так, що у другий тур вийдуть Тимошенко і Зеленський, то для олі­гарха це бінго — безпрограшний варіант. Коломойському, як і Путіну, розходиться на тому, аби президентські вибори не виграв Порошенко. Бо, як і Путін, він сподівається, що з новим президентом домовиться на своїх умовах. І тоді не лише поверне собі все втрачене, а й компенсує з лишком усі моральні та матеріальні збитки. Крім того, нещодавно зареєстрували партію під привабливою назвою «Слуга на­роду». Коломойський і тут підстрахувався. Якщо нічого не вийде з президентськими виборами, робитиме ставку на парламентські. «Слуга народу» має шанс потрапити у на­ступний парламент, а однойменна фракція може стати так званою золотою акцією для створення проурядової коалі­ції. Тоді президенту чи майбутньому прем’єру таки дове­деться домовлятися з олігархом. Для цього також потрібна максимальна «розкрутка» Зеленського як потен­ційного лідера цієї партії.

Але, сподіваюсь, коли він почне вести реальну, а не фей­кову виборчу кампанію, говорити не як персонаж фільму за завченим текстом, а від себе, народ прозріє. Бо з’ясується, що кандидат «голий». Голий і смішний… А вибори прези­дента — це не забавка і не розвага, не хіхоньки і не хахоньки.