Пам’ятка істерички

Головне — зберігати спокій

1. Воєнний стан має схвалити Рада. Там є пункти, вони можуть задіюватися вибірково.

2. Не треба бігти знімати готівку, депозити, купувати бензин, долари, сухарі — все це нікуди не дінеться — не грайте на руку спекулянтам та ІПСО окупанта.

3. Мобілізації не буде (поки). Ніхто не зніматиме з потяга в ЗСУ, тому не треба бігти в бік польского кордону, та й там бляхери тусять — закрито.

4. Якщо Рада схвалить воєнний стан, то це не пожиттєво. Є термін дії — 60 діб. Далі по ситуації.

5. Категорично не треба патякати язиком про пересування військової техніки і особового складу. Фраза «кума з Великих Підштаньків і всю бригаду штукатурів вивезли на полігон такий-то» — теж зло. Менше тексту.

6. Не можеш допомогти армії, не придатний до служби — працюй де ти є, сплачуй податки, зберігай спокій, не пиши в Фейсбучику ідіотських дописів про «всьо пропало».

7. Окрім агресії збройної (нагадую — від 2014 року вона є, сьогодні просто новий ракурс), є війна інформаційна — усі, хто діє всупереч національній єдності — мразота, або на зарплаті. Вирішуй, хто ти.

8. Хочеться написати зойк — піди погуляй годинку. Повернешся — напишеш, якщо воно ще буде актуально. А краще не засмічувати стрічку несуттєвим.

9. Не треба продукувати абсурдні поради, що слід було робити — займися своєю справою. Ти не Нельсон, не Айк, не МакАртур… Помовч.

10. Все може бути як гірше, так і краще. Україна обмежена в ресурсі «ходів». Зараз багато що залежить від наших партнерів. Тож знов — помовч.

Холодної голови усім нам.