Турецьку фінансову кризу спричинив не Трамп

Якщо ця криза вдарить по мільйонах жителів турецької провінції, де зосереджено основний електорат Ердогана, то, цілком можливо, президент втратить багатьох своїх виборців. Це буде шансом для тієї частини турецького суспільства, яке хоче повернути свою країну на шлях традиційної співпраці зі США і Європейським Союзом.

Багаторічне стратегічне партнерство між США й Туреччиною дало глибоку тріщину. Ображений на Вашингтон турецький президент Таїп Реджеп Ердоган погрожує американцям… не купувати їхні гаджети. Каже, замість Apple завжди можна придбати Samsung, зрештою, є й турецька електроніка… «Якщо під вашою подушкою є долари, діставайте їх, — закликав громадян Туреччини Ердоган. - Негайно несіть їх у банки і конвертуйте в турецьку ліру. У такий спосіб боротимемося в цій війні за незалежність і майбутнє».

Економічною «війною» Ердоган назвав рішення президента США Дональда Трампа подвоїти мита на турецькі сталь і алюміній. (Це санкції Вашингтона проти Анкари за арешт і тримання під вартою американського проповідника Ендрю Бренсона). Після цієї заяви турецька ліра знецінилася відразу на 18%, а раніше цього року — аж на третину. Долар у Туреччині можна було придбати за 3,5 ліри, а тепер «зелений» коштує близько семи лір… Утім, кризу в турецькій фінансовій системі спричинив не так Трамп, як сам Ердоган.

Починаючи з 2010-го, ВВП (валовий внутрішній продукт) Туреччини зростав щороку в середньому на 6%, минулого року було навіть понад 7%. Європейські банки охоче позичали Туреччині мільярди євро, і саме цей капітал значною мірою забезпечив високі темпи економічного зростання. А також збільшення заробітних плат, а відтак і підтримку населенням Ердогана та його уряду.

Але зростання ВВП супроводжувалося високою інфляцією. Минулого року ціни в Туреччині зросли на понад 11% (особливо подорожчали харчі, тому нинішню турецьку кризу називають «картопляною»). Що має зробити центральний банк, аби бодай трохи стримати інфляцію? Підняти облікову ставку, тобто відсоток, під який центробанк позичає гроші комерційним банкам, — аби вони були змушені обмежити кредитування населення (іншими словами, роздачу людям грошей). Але Ердоган, використавши свою практично не обмежену владу, заборонив центробанку Туреччини піднімати облікову ставку. Бо саме її підвищення, на думку президента, спричиняє інфляцію…

Турецькі банки продовжили роздавати дешеві кредити, і задоволені виборці на референдумі щодо посилення президентських повноважень підтримали Ердогана. А потім центробанк Туреччини, витративши щонайменше десять мільярдів доларів валютних резервів на підтримку турецької ліри (яка все рівно «впала»), був змушений підняти облікову ставку. Але зробив це надто пізно, інфляція у червні цього року перевищила 15%… Тепер підприємства й громадяни, які брали кредити під маленькі відсотки, мають їх віддати під значно більші (навіть удвічі). Як наслідок, банківська система Туреччини — на межі колапсу. Оскільки найбільше позичали Туреччині європейські банки, турецька криза вже вдарила по європейській валюті, євро, яка подешевшала щодо долара.

«Ми дамо відповідь, перейшовши на нові ринки, знайшовши нові партнерські зв'язки та нові союзи», — лякає американців турецький президент. Але для початку треба знайти гроші. Міністр фінансів Туреччини Берат Альбайрак (зять Ердогана) вже відвідав Кувейт і планує відвідати інші держави Перської затоки, багаті нафтодоларами. Попри це, західні ЗМІ припускають, що Туреччина може звернутися по допомогу до Міжнародного валютного фонду… Якщо банківська криза вдарить по мільйонах жителів турецької провінції, де зосереджено основний електорат Ердогана, то, цілком можливо, президент втратить багатьох своїх виборців. Це буде шансом для тієї частини турецького суспільства, яке хоче повернути свою країну (члена НАТО) на шлях традиційної співпраці зі США і Європейським Союзом.