І тоді пенсії просто нікому буде виплачувати. Але зате скільки на цьому можна заощадити на потреби військового бюджету Росії.
Реальність є такою, що для Путіна Ємен має свою особливу цінність. Оскільки біля берегів цієї країни пролягає транзитний коридор морської безпеки з Аденського проливу в Червоне море, що є завершальним шляхом переходу до Суецького каналу, а по суші вона оточена Саудівською Аравією і Оманом. Тому Російська Федерація готова там підігрівати будь-які конфлікти.
Сподіваючись на те, що в додаток до російської бази у сирійському Тартусі, в результаті зможе отримати ще одну військово-морську базу в Адені, котру, за певних обставин, можна буде використовувати для контролю над Суецьким каналом.
Адже завдяки Аденській затоці Ємен є своєрідною нафтовою брамою для Європи. Танкери проходять вздовж його узбережжя через затоку, Суецький канал і далі до Європи.
Але при цьому вони ще мають пройти через південні ворота до Червоного моря — Баб-ель-Мандебську протоку, одну з найважливіших за своїм геополітичним значенням для світової торгівлі, бо вона з’єднує Азію і Африку, Червоне море з Аденською затокою і Аравійським морем.
Через неї з Перської затоки до Європи, Азії, США і в зворотному напрямку проходять тисячі нафтових танкерів та інші вантажі. Вважається, що Баб-ель-Мандебська протока за своєю стратегічною важливістю посідає третє місце в світі після Ормузької і Малаккської проток.
13% від світового виробництва нафти, або близько 4 млн т на добу, проходять через протоку в бік Суецького каналу, а звідти — до інших частин світу. А ще — щорічно понад 21 тис. вантажних суден.
Зрозуміло, що погіршення безпекової ситуації, наростання військового протистояння в регіоні несе загрози глобальному ринку торгівлі, бо через загострення можуть бути порушені морські перевезення.
Тому, якщо в Москві приймуть остаточне рішення ввести на територію Ємену своїх «миротворців» і «добровольців», то це здатне заблокувати безперешкодний прохід суден через Аденську затоку.
І таким чином у Кремля з’явиться ще одна можливість почати черговий геополітичний торг з Сполученими Штатами і Європейським союзом з приводу необхідності стабілізації ситуації в Ємені. Якої, звісно, можна буде досягти тільки тоді, коли виконати всі вимоги Москви.
Що це є абсолютно реальною загрозою для міжнародного порядку свідчить те, що в часи СРСР Москва спромоглася успішно створити свій єменський відповідник «ДНР / ЛНР», який називався Народна Демократична Республіка Ємен (НДРЄ). Зі столицею у місцевому Донецьку — Адені.
І НДРЄ почала із захопленням будувати свій соціалізм «з арабським обличчям». Що, як і всі подібні проекти Москви, закінчилося повним крахом.
Хоча єдиним позитивом у всьому цьому є те, що центральний єменський уряд спромігся ліквідувати Народну Демократичну Республіку Ємен «хорватським методом».
І якщо Путін дійсно наважиться ввести свої війська до Ємену, то тут його радники мали б пам’ятати, що в Ємені відбувається проксі-війна Саудівської Аравії з Іраном.
Тому їм варто враховувати той факт, що, крім геополітичної боротьби за переважаючий вплив у близькосхідному регіоні, тут паралельно виникла конкуренція між Ер-Ріядом і Тегераном за те, щоб бути нацією-лідером Умми — сукупності всіх мусульман як релігійної громади.
Ця проксі-війна стала не лише війною за владу між конкуруючими політичними силами, а й серйозним релігійним протистоянням. Як отруйна хмара, конфлікт поширився на велику частину Ємену, де провідна сунітська держава Саудівська Аравія зійшлася у протистоянні з шиїтським Іраном.
Тому питання стоїть таким чином: чи зацікавленні в Ер-Ріяді і Тегерані у тому, щоб ще однією стороною в цьому довготривалому протистоянні стала і Росія?
Адже і Іран, і Саудівська Аравія навряд чи готові відмовитися на користь Москви своїми стратегічними інтересами в Аденській затоці і Аравійському морі.
Джерело
