Заворушилися!

РПЦ МП у державному організмі України незрівняно небезпечніша, ніж морська база


Як запевняє, хай і з цілком зрозумілими обережними застереженнями, Президент, є надія що Вселенський патріарх Варфоломій надасть Томос (тобто Указ з приводу особливо важливих церковних подій) про незалежну Помісну православну церкву в Україні.

Наразі виглядає так, що це може бути або відновлення Костантинопольської митрополії з центром у Києві, або заснування окремої, так би мовити, повноцінної автокефалії. Чи сяк чи так, Томосом Вселенського патріарха Українська Помісна церква буде визнана канонічною і з гарантією ніколи більше не підпасти під юрисдикцію та «духовноє окормлєніє» московського патріархату і персонально любителя дорогоцінних годинників, кадрового кєгєбіста з металевим голосом, ненависника незалежної України патріарха Кіріла Гундяєва.

Наразі, у зв’язку з безліччю духовних, економічних і політичних причин, це тільки можливість, тобто, може статися, а може й не статися. Я схиляюся до першого. І підтримує мене в цій думці, окрім заяви нашого Президента, реакція адептів «русскаво міра», московської політичної сметанки, нашої вітчиняної п’ятої колони на чолі з вічно набиченим на Україну і віддано залупленим в сторону Московії Бойком та кліру Російської православної церкви московського патріархату (РПЦ МП). Її, цю реакцію, можна охарактеризувати точно, коротко і вичерпно: заворушилося гаддя! «Не позволім Порошенке піаріться на релігіозних вопросах! Ето дєло совєсті каждого! Це — розкол України! Вірних М П заженуть у гето! Україну штовхають у духовну безодню!».

І все це і соло, і хором, і з усіх сторін.

Чому така реакція на глибоко внутрішню духовно-інтимну справу України? Бо знає московська кицька, чию сметанку хлебче!

Але тут нам знадобиться трохи статистики, щоправда, заокругленої, бо, на жаль, точної загальновизнаної взагалі не існує.

Що таке кількісно РПЦ МП в понад двохсотмільйонній Росії? Це 17 042 приходи.

Що таке РПЦ МП в приблизно сорокап’ятимільйонній Україні? Це понад 12 тисяч приходів.

Окрема розмова про комплектацію, наповнення тих приходів. Якщо у нас щонеділі церкви забиті ущерть, то там, якщо у приміщенні з іконами маячать пять-шість «старушєк у платочках» і два-три цінителі «боярішніка», вчасно опохмелених дбайливими дружинами, це — вже щастя для місцевого батюшки і поважна причина роздмухати кадило й вийти на своє робоче місце.

Зіставте ці дві цифри — 17 042 і 12 000.

Є ще такі некмітливі, яким треба спеціально пояснити, що і хто дає підстави РПЦ МП вихвалятися своєю кількістю, пишнотою, багатством і першістю серед православних церков світу? Ми, українці. Точно так само, як у свій час мізками, потом, кров’ю і життями допомогли общипаній двоголовій московській курці вбитися в пір’я і поступово перетворитися у постійне пугало для всього світу.

Чи все ще не зрозуміло, завдяки кому Кіріл Гундяєв може плебейськи-зверхньо поглядати на Вселенського патріарха Варфоломія, формально першого серед рівних, але «багатого» всього кількома сотнями приходів? Завдяки нам, україно- і російськомовним українцям і нашим 12 тисячам приходів!

Тепер, окрім відновлення історичної справедливості для України, Томос допоможе Вселенському патріарху справді стати серед рівних першим.

Ще раз кажу, це може статися і не статися. Надто складна це справа з надто важливими епохальними, історичними наслідками в усіх сферах життя.

І навіть у такому, на перший погляд, далекому від церковного життя аспекті, як безпековий. Відрив Української помісної церкви від Московії — це щось набагато більше і важливіше, ніж, скажімо, ліквідація російської морської бази Росії у Криму з усіма її кораблями, літаками і придуркуватими пенсійного віку «Іскандєрамі», які чомусь весь час сміються, навіть тоді, коли Путіна корчить від згадки про набагато менші американські «джавеліни».

Справді, що таке російська воєнна база на частині окупованої території України? Що там казати, щось неприємне і небезпечне. Але, врешті-решт, це всього лиш чужорідне тіло у загалом здоровому організмі. І Україна може зробити з ним те, що, наприклад, робить людський організм з ділянкою легенів, уражених туберкульозною паличкою. Він «закапсуловує» уражене місце, зараза ізолюється і людина живе собі далі.

РПЦ МП у державному організмі України незрівняно небезпечніша, ніж морська база. Вона не просто вражає, вона проникає у кров і мізки, отруює і розкладає зсередини, і, що найстрашніше, все це поступово і майже непомітно для хворого організму.

Тому реакція різномастого гаддя зрозуміла і передбачувана. І якщо зараз після цього допису з’явиться якийсь коментар, «што шакаладний баріга апять піарітса на релігіі і с етого нічєво нє будєт», і якщо навіть щось подібне буде написане добірною українською мовою, то знайте: писав це або останній заплішений тупак, або мерзенний продажний московський запроданець.

Плюньте хоча б подумки паскуді в безстижі очі. І обрящете мир і душевний спокій. А тоді вже можна буде спокійно, у мирі, помолитися, щоб Бог допоміг Українській церкві стати незалежною від Московії навіки віків.

Амінь!