Хто пильнуватиме охоронців?

Війна триває поміж елітами – новою і старою. Хоча, є підозри, що обидві є сіамським виплодком тоталітарної системи.


Наприкінці минулого тижня у лавах активістів #MeToo, які здійняли у світі хвилю протестів проти сексуальних домагань, спалахнув грандіозний скандал. Лідерку руху, депутатку нижньої палати парламенту штату Каліфорнія (США) Христину Гарсіа звинуватили у тому, що вона гладила по спині та намагалася доторкнутися до сідниць чоловіка, який свого часу працював в команді іншого депутата. Проти Гарсіа вже розпочали розслідування…

Зрештою, чому б «жертві» femenістичних атак Порошенкові не звинуватити своїх "чарівних" опоненток у сексуальних домаганнях? Адже витівку на червоній доріжці Віденського балу цілком можна трактувати і як протест, і як сексуальну пропозицію…

Приклади, безумовно, фривольні, однак промовисті. Особливо, коли йдеться про наші з вами вітчизняні реалії. Революція Гідності вихлюпнула на поверхню суспільних течій чимало активних та креативних громадян, які щиро прагнуть змін. Поза тим, - як це, зазвичай, трапляється у процесі тектонічних зламів, з-поміж пасіонаріїв забовваніли постаті, справжні наміри яких важко назвати безкорисливими. Саме вони, видається, взялися нав'язувати правила, доволі небезпечні і вкрай сумнівні.

Історія з е-декларуванням для громадських активістів є доволі повчальною. Звісно, тих, хто взявся контролювати правлячий клас на предмет законності його статків, хто розслідує «схеми», офшори, брутальні оборудки, відверті крадіжки народних грошей, треба захистити від атак оскаржених ними політиків та ділків.Тим паче, що в руках останніх зосереджено увесь потрібний арсенал для переслідування і помсти. Після тривалої дискусії щодо прозорості самих «громадських прокурорів», здається, бачимо результат: е-декларування для борців з корупцією знято з порядку денного, натомість їм пропонується інша звітність.

Але… Окрім писаного закону, спільнота вважає за потрібне (і цілком виправдано) керуватися також певними моральними засадами. Цілком по-християнськи розваживши, що немає тих, хто «без гріха». А неписані правила пристойності і доброчесності дисонують з намірами запровадити виняткову недоторканність для окремого кола людей. Хай навіть дуже чесних. Навпаки, ця чесність не мала б чинити якихось застережень: якщо я такий «білий та пухнастий», то ось – читайте про мої статки.

Втім, усі ці історії з подарованими столичними квартирами, усі ці помешкання, записані на "троюрідну маму", натяки грантодавців на не надто чисті руки «грантоїдів»… Усі ці «реанімаційні реформатори» з ефесбешними досьє московських шкіл «абщєствєнного абразованія», «суспільні телевізійники» з преміями у третину мільйона гривень на тлі злидарських зарплат підлеглих. Тисячі «лижних інструкторів», «кандидатів у французький легіон», «дівчат з ескорту» на високих посадах – висуванців того ж таки активістського істеблішменту – які, мов нічні метелики, з’являються у солідних офісах, а відтак тихо йдуть, прихопивши зі собою грубі гроші на власних банківських конто.  Незадекларовані, до слова, гроші…

У країні точиться війна. Не тільки на Сході. Ця війна триває поміж елітами – новою і старою. Хоча, є підозри, що обидві є сіамським виплодком тоталітарної системи. У цій війні не перебирають зброєю, забувши про мораль. У цій війні чуби тріщать знано у кого. Читайте Горана Пєтровіча: «Я не з тих, хто вважає, що ми заплатили надто велику ціну за наші мрії. Я радше думаю, що ми утридорога розрахувалися за чужі».

Quis custodiet ipsos custodes? Хто пильнуватиме охоронців? Запитання з ювеналівських Сатир звучить в Україні далебі не риторично. Бо услід за когортою «чесних» може постати легіон «чесніших», які візьмуться за контроль над першими. Наглядачі отримають супернаглядачів, капо... Вибудовується нова ієрархія недоторканих. І невдовзі на видноколі цілком очевидно забовваніє до болю знайомий орвелівський «1984-й».

Вас приваблює така перспектива? Мене - ні…