Хто винен у вбивстві поліцейських Дніпра?

Холоднокровне вбивство двох поліцейських у Дніпрі сколихнуло суспільство і викликало емоційне, часом контроверсійне обговорення якості реформи та рівня підготовки нових поліцейських. 

У 2015 році уряд Арсенія Яценюка започаткував реформу МВС України. Минув рік, і ейфорія від запровадження нової поліції у багатьох переросла у скепсис. Громадяни обурювались низькою компетентністю патрульних та браком знань і умінь щодо регулювання правопорушень. Першим серйозним випробуванням для реформи стала подія за участі поліцейських 7 лютого у Києві. Тоді декілька екіпажів намагалися зупинити втікача, застосовуючи при цьому вогнепальну зброю. Наступного дня суспільство розкритикувало дії поліцейських, мовляв, патрульні не мали права застосовувати пістолети у таких випадках. А потім шквал критики в соціальних мережах викликала безпорадна поведінка поліцейських у Миколає­ві, коли кілька патрульних екіпажів не могли дати собі ради з двома п’яними мажорами.

Переглядаючи ролики на YouTube, часто бачимо, як громадяни відмовляються пред’являти документи на законні вимоги патрульних, відверто хамлять поліцейським, послуговуються нецензурною лексикою. Така поведінка демонструє зневагу до правоохоронців. Ті, натомість, намагаючись бути вкрай ввічливими, виглядають слабаками. Патрульні пробують адаптуватись до умов реальності й подекуди поводяться надто ліберально щодо хуліганів та порушників, рідко застосовують фізичну силу для затримання. Очевидно, правоохоронці остерігаються різкої критики з боку суспільства, тому і не вдаються до радикальних дій. Таким чином у суспільстві формується думка про непрофесійність полісменів, їхню некомпетентність. 

Такий взаємозв’язок системи правоохоронних органів і суспільства створив атмосферу поліцейської невизначеності, у якій, власне, були вбиті патрульні із Дніпра. Звинувачувати їх у непрофесіоналізмі безглуздо. Їм елементарно бракувало досвіду і навичок. Молоді люди, котрих набирали за конкурсною основою, однозначно не можуть вийти на вулиці і ефективно здійснювати контроль за дотриманням правопорядку після кількох тижнів підготовки. Вмотивовані високою платнею, люди масово подавали заявки на конкурс. Вимагався мінімум: вища освіта, посвідчення водія і знання іноземної мови. Фізичну підготовку й володіння вогнепальною зброєю відкинули на задній план. 

Убивство поліцейських у Дніпрі стало приводом для того, щоб «доварити» реформу. У 2015 році вона була сирою, недопрацьованою. Арсен Аваков вже анонсував внесення до парламенту законодавчих ініціатив, що передбачають презумпцію правоти поліцейського. «Імператив презумпції правоти поліцейських повинен стати соціальною нормою. Спочатку підкоряйся поліцейському — потім оскаржуй», — зазначив міністр. Очевидно, уряд намагається формувати інститут поліції на кшталт американського. Все б нічого, але США — багатонаціональна держава, у якій існують так звані райони «гетто», де поліцейські постійно змушені застосовувати вогнепальну зброю. Ба більше, у Сполучених Штатах Америки легалізовано зброю, тому презумпція правоти для них є швидше вимушеною необхідністю, ніж бажаною реальністю. В Україні практика застосування презумпції може перетворитись у цілковитий провал. 

 Уряд Володимира Гройсмана будь-якими зусиллями намагається залатати дірки, які утворились після реформи МВС у системі правоохоронних органів. З 2015 року реорганізація Міністерства внутрішніх справ торкнулась лише авто, форми та назви самої організації. Щодо інших аспектів, то усе зводилось до «косметичного ремонту» у вигляді скорочення числа МРЕВ і створення мобільного сервісного центру МВС України. Конкурси, які організовували для того, аби набрати нових поліцейських, були схожі на кастинг. Відбирали на роль зразкового полісмена із голлівудських фільмів — молодих, струнких, симпатичних. 

Та реформувати МВС потрібно цілком і повністю, а не точково. Реорганізація повинна в першу чергу торкнутися законодавчої бази і процесуально-правових норм, адже це первинне у процесі взаємодії громадян і патрульних. Поліцейських потрібно навчати, а не просто відбирати. Адекватною є практика створення академій, які зай­маються підготовкою професійних патрульних. Мова про повноцінну вищу освіту, яку будуть отримувати громадяни після закінчення середньої освіти й проходження обов’язкової військової служби. 

Про «копів» у США знімають фільми, пишуть книги, у них є власний імідж, зароблений, а не зроблений. І завдяки професійним діям американських поліцейських громадяни ставляться до них з повагою. Те саме потрібно зробити в Україні. Сформувати суспільну думку про те, що нова українська поліція — це, перш за все, захист і безпека правопорядку. Головне не впадати у крайнощі. Мовляв, нічого реформа в поліції не дала. Просто треба її продовжувати. Грамотно і наполегливо.