То що там у хохлів?

Трохи — з газет. А там і там — одне і те ж: «фашисти-бандерівці» та «київська хунта», завтра Україну доконаємо, російські танки проїдуть Хрещатиком, як на параді. Росіянин вірить, але, зустрівши другана-братана, неодмінно поцікавиться: «А що там у хохлів?». Цікаво ж, кат його побери, що в них трапилося останнім часом. Окрім того, що воюють.

Спершу коротко про спорт. Сашко Усик (безумовно, науськаний «бандерівцями», який відмовився приймати російське громадянство і виїхав геть з рідного, тепер окупованого Сімферополя), до свого лондонського олімпійського «золота» додав пояс чемпіона світу серед професіоналів, побивши суперника на квасне ябко. А на Паралімпіаді, куди Росію (саме державу, а не конкретних спортсменів-інвалідів) не пустили через гучні допінгові скандали, українці виробляли  щось неймовірне, завоювавши 117 медалей! Гімн України  звучав там  41 раз — стільки вибороли золотих нагород. Може, то й символ, своєрідний образ України сьогоднішньої, витворений отими героями в Ріо, - битої віками, скаліченої, знедоленої, але наперекір усьому незламної, сильної духом і непереможної.

Щодо харчів, то заврожаїлося в них нівроку. Картоплі вродило на славу, на базарі кілограм коштує, як два трамвайні талони, зернових стільки, що половину чи й більше експортують, а соняшниковою олією  весь світ затопили.

На ґрунті авіації з китайцями потоваришували! Хутенько відреставрували до блиску колишнього небесного рекордсмена-важковаговика, «дідуся» «Мрії» «Антея» Ан-22 і запускатимуть його на комерційні перевезення по всій планеті. А «внучка» «Мрія» Ан-225 привезла через півсвіту  півторастатонний генератор в Австралію, то там півкраїни збіглося подивитися, як приземляється ця 700-тонна красуня, - легко, мов біла лебідка.  Китайці, яких Росія з наївності своєї пихатої вважала друганом (як виявилося, даремно!), сказали українцям: «Давайте, друзі, спільно добудуємо другу вашу «Мрію». А потім третю, четверту!».

Про триклятущих у Росії американців. Вони сказали, що летальну зброю Україні не постачатимуть. Поки що. Зате зо два десятки санітарних всюдиходів «Хаммер» подарували — такі собі найсучасніші броньовані «швидкі допомоги». Прожогом домчить полем (у буквальному розумінні) бою до пораненого і порятує його. А їхні інструктори-спецназівці школять українських вояків. 

Ще й погрожують! Секрет свій розкрили. Заявили, що є в них ракета з дальністю ураження 500 кілометрів. Дотепники підрахували, що від села Лютого (назва ж яка, дідько його побери!) до Кремля по прямій — акурат 488 кілометрів. Долетить. Зафіксувавши зустрічну протиракету, змінює траєкторію польоту, робить у небі викрутаси, але ціль тримає чітко. А боєголовка, хоч і не ядерна, - півтонни  вибухівки. Вистачить. Ще й іншу ракету склепали тишком-нишком — крилату. «Коршун» зветься. Її навіть не засічеш — мчить нижче «рівня радарів», на 50-метровій висоті, віртуозно оминаючи рельєфні перешкоди. Аж на 2000 км. До уральської столиці Єкатеринбурга з усякими «Уралмашзаводами» і танковими виробництвами — 1800. У «дзьобі» «Коршуна» - такі ж півтонни найпотужнішої вибухівки.

А як без політики! Українського президента скрізь у світі радо приймають, вітають,   спілкуються. У тім числі й на черговій сесії Генеральної асамблеї ООН у Нью-Йорку, яка, як і щороку, за традицією відкрилася у третій вівторок вересня. Не те що Путін, якому на  саміті “G20” у Китаї Барак Обама навіть руки не подав.

Українці своїх у біді  не полишають! Днями обміняли чотирьох бандюків — чи то сепарів, чи російських найманців — на двох українців-заручників. Один — росіянин за національністю Володимир Жемчугов, колишній шахтар з Донбасу. У полон потрапив, бо вибухом «розтяжки» відірвало йому обидві руки. У полоні  зір втратив. Ламали його, переламували, а він сепарам в очі плював. Нахабна мавпа-«журналіст» з англійським паспортом, яка жере з кремлівського корита, все «діставала» його, безрукого і сліпого. А Жемчугов (по-українськи, мабуть, Перлинний) йому ось який перл на весь світ видав: «Ти — путінський пропагандон! Хто тебе прислав на мою Батьківщину?  Я патріот! Україна своїх не кидає!».