Не сотвори собі Надію

Пригадуєте, Надія Савченко, обдарована президентом званням Героя України, ступивши на рідну землю з трапа президентського літака, попросила журналістів: «Не дайте мені скурвитися!» Однак журналісти виявилися безсилими. Можливо, тому, що це сталося ще до її прохання.

Вже на летовищі Надія викидала коники: відмовилася прийняти квіти, з якими її зустрічали Юлія Тимошенко та представниця президента Ірина Геращенко. Тоді цю невихованість та агресивний «спіч» перед ошелешеною публікою сприйняли як наслідок тривалого перебування героїні у ворожій неволі. Неприємно вразило і її сидіння з босими ногами на спинці крісла у Верховній Раді, ніби в дитинстві на лавці у парку. Але це квіточки. Ягоди, наче з рога достатку, посипались, як тільки Надя відкрила рот для політичних заяв. І тут   очаровані Надією українці знаходили виправдання, мовляв, бракує освіти, політичного досвіду. А може, Дмітрія Кісєльова надивилася по російському телебаченню у в’язниці, то він їй, наївній, мізки і промив...

Їй би мовчати - за розумну зійшла б. Але ні. То про необхідність прямих переговорів з «народними депутатами ДНР і ЛНР» Захарченком і Плотницьким заявляє, то про бажання їм усміхнутися і подати руку назустріч одне одному, то про  недоцільність надавати Україні західну зброю, бо почнеться третя світова війна, то про послаблення санкцій щодо Росії, то про потребу просити пробачення у матерів терористів, то розпочати першими віддавати затриманих бандитів без умов, у надії, що  Захарченко і Плотницький у пориві благородства звільнять наших полонених...

А потім Надю понесло. Вона вже мусить стати президентом, щоб встановити диктатуру і навести лад у країні. А через кілька днів заявляє, що треба змінити Конституцію і наділити президента суто представницькими функціями. Поснідавши, оголошує, що із завтрашнього дня розпочинає голодування, бо президент нічого не робить для звільнення українських заручників у Росії і окупованому Донбасі. Її, виявляється, звільнили лише тому, що за це боролися мама і сестра. А весь світ сидів разом з президентом склавши руки? При цьому не гребує базарним популізмом, який дуже подобається люмпену. Наприклад, звинувачує президента у тому, що, мовляв, його діти в полоні не сидять, “а на ваших дітей йому плювати”...  А заява про те, що на Майдані і Антимайдані стояли люди за однакові цінності — це вже за межею здорового глузду. Це просто плюнути в обличчя тих, хто вийшов на Революцію гідності не за гроші, як антимайданівці, а за людські права.

Дурниць наговорила багато. Занадто багато, щоб сприймати їх як просто дурниці. Якась каша в голові. Але дивним чином ця каша за смаком нагадує ту пропаганду, якою Кремль годує не тільки своїх громадян, а й намагається згодувати світові. Совпадєніє? Як кажуть закарпатські пародисти Кісєльова, не думав.

Зачитана з папірця пропозиція Савченко прийняти нову Конституцію України містить, окрім примітивного популізму, завуальовані тези щодо федералізації України. Чи не цього добиваються Путін і його довірена особа Медведчук?  Не хочеться вішати на Савченко певний ярлик. Люди самі розберуться, «скурвилася» вона чи її ще можна врятувати. Та для мене вона, як кумир, уже не існує. Померла як надія.