Савченко - взірець для кожного, хто любить Україну

І це не піар. Це війна. Кожен воює як може, з тою зброєю, яку має, там, де він є. 

Я пам’ятаю той день, коли викрали Надію. Ми з Андрієм Парубієм якраз приїхали в Айдар. Міцно укріплене приміщення, зброя, свіжозбиті труни. Траурна церемонія за загиблими, важкі слова прощання з незвиклих до промов уст, воїнський салют. І весь день, всі гуртом і поодинці, сестра і друзі: поверніть нам Надію. 

Я не знаю, як воювала Надя до того. Але з першого дня в полоні її війна стала взірцем для кожного, хто любить Україну. Її ім'я, її слова, її очі стали символом нездоланності нашої країни. 

Будучи полоненою, вона виграла цю війну. Як і Україна, частково окупована, вона виявилася не по зубам агресору. Надія перемогла Путіна - фізично, морально, політично. 

Голодування - дуже важка річ. З десятого дня - біль, з двадцятого - сильний біль, з двадцять пятого працює лише голова. Тримаєшся за спогади і поставлену мету. 

Сухе голодування ще важче. Ще швидше. Час іде на дні. 

Тепер у кремлівського диктатора всі ходи програшні, питання лише часу. А для Наді час - це життя. І її життя потрібне Україні, всім нам. 

Тому весь світ сьогодні вимагає: свободу Надії Савченко. 

Це не піар. Це війна.  І Перемога буде за Надією.  І за тими, хто з нею.