«Оселівська» літературна вітальня у форматі один плюс один

Несподіване враження отримала від творчого вечора, у якому брала участь, - від своєї партнерки, ми удвох були його гостями. Мушу цим враженням поділитися.


Завжди підтримую добрі справи спільноти взаємодопомоги “Емаус-Оселя” (я там вже кілька років волонтерка). Мені їхнє життєве гасло до душі: “Допоможіть нам допомагати іншим”, близьке їхнє бажання наповнювати своє життя сенсом та яскравими подіями. Тому одразу погодилася на нову пропозицію. Суть її така: у книгарні нової крамниці “Емаус-Оселя” у Винниках започаткувати літературну вітальню. Особливість її у тому, що до неї запрошуватимуть поспілкуватися й послухати тексти не одного, а двох авторів: того, хто має вже не одну видану книжку, і того, хто не має наразі жодної...

У першому вечорі Літературної «оселівської» вітальні моєю партнеркою стала людина, яку я знала дотепер як помічницю спільноти, викладачку французької мови Ірен Малишко. Але вперше дізналася, що вона пише вірші. Це була ідея директора спільноти Олесі Саноцької — звести нас разом. Я охоче пристала до пропозиції ще й бути у другій частині вечора модератором розмови з поеткою. Олеся напередодні ввечері допомогла Ірен відібрати зі стосу рукописів кілька поезій, які й пролунали того вечора у вітальні. Але їх виявилося замало, тому Ірен на прохання присутніх читала й читала з аркушів, заповнених нерозбірливим для стороннього погляду почерком, читала проникливо й артистично, із помітним задоволенням, бо ніколи у неї такого не траплялося дотепер — щоб творчий вечір і стільки слухачів, і така увага до її віршів...

Не лише для мене поезія Ірен стала відкриттям, а й майже для усіх присутніх. Винниківчани були здивовані — вони знають Ірен, уродженку Винників, дуже давно, вітаються на вулиці, зустрічають у крамниці, але про те, що Ірен Малишко — авторка талановитих віршів, не знав майже ніхто з присутніх. Як мало ми знаємо про своїх сусідів... Яким закритим життям живемо... “Оселя” підштовхує нас до того, аби відкриватися назустріч одне одному, допомагати, підтримувати, помічати те, чого зазвичай не помічаємо...

“Оселі” притаманний дух взаємообміну - енергетикою, настроєм, добром, він відбувається на усіх рівнях і часом оприявнюється навіть у дрібних деталях. Книгарню “Оселі” наповнюють люди: приносять прочитані книжки, віддають для реалізації на потреби спільноти, ці книжки купують інші. Того вечора я придбала кілька книжок, в одній з них письменниця Надія Мориквас упізнала книжку зі своєї бібліотеки, що принесла її кількома днями раніше. Надію настільки захопило дійство в Літературній «оселівській» вітальні, що вона радо погодилася стати наступною гостею. Хто буде у парі з Надією, чиє ім'я наступного разу відкриють для себе винниківчани - наразі залишається у таємниці...