Комусь війна, а комусь – «волна»...

Уперше за дванадцять років існування популярний пісенний конкурс “Нова хвиля” (“Новая волна”) пройде не в Юрмалі, а переїде у російський Сочі.

А однойменний дитячий конкурс цьогоріч відбувся в анексованому Криму. Зміна прописки не випадкова — це помста організаторів конкурсу, серед яких відомий російський композитор Ігор Крутой, безкомпромісній Латвії. 

Минулого літа влада маленької, але гордої країни не пустила на свою територію кількох одіозних російських виконавців. Йосиф Кобзон, Валерія, Олег Газманов, які усі попередні роки були завсідниками “Нової хвилі”, торік потрапили до “чорного списку” як найзапекліші прихильники окупаційної політики Путіна (публічно підтримали анексію Криму). У МЗС Латвії заявили, що ці особи своїми діями сприяли порушенню територіальної цілісності і суверенітету України. Рішення було прийнято на підставі 2-ї частини 61-ї статті імміграційного закону Латвії. Скандал був неймовірний. Нев’їзні зірки російського шоу-бізнесу влаштували справжню істерику. До речі, Газманов має у Латвії нерухомість, тож він “попав” найбільше. Обурювався діями латвійського МЗС Ігор Крутой і пообіцяв, що наступного року ноги його і його дітища у Юрмалі не буде. Латвія через свою принциповість втратила не лише популярний захід, який працював на міжнародний імідж країни, а й, за підрахунками голови сейму Латвії Андрія Клементьєва, 17 мільйонів євро, які заробляла на цьому конкурсі. 

До чого я це все веду? А до того, що, приймаючи рішення про “чорний список” російських селебріті, Латвія розуміла, чим їй це загрожує. Попри це, вона пішла на цей крок. Таким чином не лише підтримала та солідаризувалася з Україною, яка зазнала військової агресії з боку Росії, а, по суті, вступилася за нашу честь і гідність. На жаль, далеко не всі українці досі розуміють, що таке національна честь, гідність та громадянська мужність.

Як ножем по живому різонула інформація, що до окупованого Криму на дитячу “Нову хвилю” поїхали юні співаки з Києва — Анна Тринчер та група Smail. В Інтернеті спеціально подивилася сюжет російського телеканалу про це. В сюжеті українські виконавці дуже тішаться, аж підстрибують від щастя, і дякують організаторам конкурсу за “чудову атмосферу”. При цьому коментатор у знущальній формі каже, що не всім у “незалєжной” (це слово вимовляє підкреслено зневажливо) сподобалася участь дівчат у конкурсі. Й іронізує, мовляв, юні київські співачки, не дай Боже, потраплять до чергового “чорного списку”...

Діти є діти, їх гріх у чомусь звинувачувати. Але ж їхні батьки та продюсери не можуть не розуміти аморальну і зрадливу суть цього кроку. У той час, коли інші діти України, батьків яких вбили російські окупанти, не тямлять себе від горя чи щодня моляться, аби тато повернувся живим і не покаліченим, ці співають не просто на території країни-агресора (як український співак з Чернівців Вадим Олійник, що поїде у Сочі на дорослу “Нову хвилю”), а на окупованій території, яку не визнає увесь цивілізований світ. Тобто для них у відносинах України і Росії нічого не змінилося?! Чи живуть у якійсь паралельній реальності?! Це називається колабораціонізм або, по-галицьки, — хрунізм.

Коли українські юні співаки красувалися на сцені Ялти, “за лаштунками” кримські “визволителі” продовжували репресії проти українських патріотів. 12 серпня, за день до початку дитячої “Нової хвилі”, російські силовики затримали активістів Українського культурного центру Вельдара Шукурджієва та Ірину Копилову за фотографію з українським прапором! У той же день поліція окупантів затримала підлітка 1999 року народження в Сімферополі за те, що той був одягнений у чорно-червону футболку з тризубом. У тому ж Сімферополі бойовик Олексій Пенза змусив молоду дівчину зняти з себе кулон із гербом України. “Ти що на себе почепила… Чого до Києва не їдеш? Знімай цю х*йню негайно. Це для мене як червона ганчірка. Я вас гасив і гасити буду, мерзоти”, - це відео можна переглянути на Ютюбі.

До речі, жодної нагороди чи якогось призового місця українські юні таланти в Ялті не здобули. Їх банально використали з пропагандистською метою. Дивує мене і те, що українська влада від культури ніяк не відреагувала на участь українських виконавців у російському конкурсі. Якось сором’язливо закриває на цей факт очі. Все-таки нам є чого вчитися у тих же непохитних латвійців. А співака Олійника не в Сочі треба відправляти, а в АТО (це на замітку чернівецькому чи київському військкомату). Хай там поспіває...