Саакашвілі як остання надія

Пам’ятаєте вислів з дитинства: цирк поїхав, клоуни залишились. Так і в нашій багатостраждальній країні: Янукович з клікою втекли, а корупція залишилась. Здавалось би, понад рік ми живемо у новій країні. Та й влада обіцяла, що тепер буде “по-новому”, тобто по-чесному. Але “по-новому” ніяк не виходить. “Чому так?!” - нервуємо і розводимо руками. Тому, що “по-новому” хочуть чи не всі, а “по-чесному” далеко не всі...

Заступник міністра фінансів України Олена Макеєва заявила, що, за їхніми нехитрими підрахунками, 67% бізнесу працює в тіні, тобто не платить податків. Чому через рік після Революції гідності влада  констатує такий невтішний факт? По суті, розписується у власній безпорадності. Причина банальна: в державі за рік нічого принципово не змінилося. Попри солодкі обіцянки знизити податки та рішучі наміри побороти корупцію, сприятливих умов ведення прозорого бізнесу як не було, так і немає. І, на жаль, підстав для оптимізму підприємці не бачать. Тому й не поспішають виводити свій бізнес зі сталих тіньових схем. Тут, принаймні для них, все зрозуміло і відпрацьовано, а спробують працювати прозоро, ще невідомо, чим це закінчиться. Як варіант — банкрутством. Бо перевіряльники усіх мастей навряд чи залишать його у спокої, а на усі податки і хабарі йому точно зароблених грошей не вистачить.

Майже 60% українських бізнесменів вважають, що впродовж останніх півроку ситуація з корупцією не змінилася, а кожен четвертий каже, що вона навіть погіршилася. Такими є результати опитування “Transparency International Україна” серед керівників підприємств України. А згідно з опитуваннями Європейської Бізнес Асоціації, 80% респондентів не задоволені ефективністю боротьби з корупцією, хоча 30% опитаних все ще очікують від влади активних кроків у боротьбі з нею на всіх рівнях владної вертикалі.

Посол США в Україні Джефрі Паєт вважає, що зараз немає більшої загрози безпеці України, ніж ракова пухлина корупції. “Ці “звичні практики”, їх продовження, є більшою загрозою українському майбутньому, ніж російські танки на сході України”, - вважає американський дипломат. Ця заява, як на мене, є червоною карткою українській владі. Згадаймо багатообіцяюче побажання президента колишньому генпрокурору Яремі “посадити трьох найближчих друзів”... Але, вочевидь,  психологічно важко рубати сук, на якому сидиш...

Коли Порошенко призначив на посаду голови Одеської ОДА Михаїла Саакашвілі, я мала палку дискусію зі своїм знайомим з приводу цього призначення. Він обурювався, мовляв, дожилися, що вже губернаторами іноземців призначаємо. А той, мовляв, на ключові посади також грузинів привів. “Невже не можемо кількох чесних і професійних співвітчизників знайти?” - закипав праведним гнівом мій друг. “Значить, не можемо! - відповідала я. - 24 роки намагалися знайти, і до чого докерувалися? Збудували таку жахливу систему, що розірвати це порочне коло, де корупція, як іржа, проїла державний механізм до дна, неможливо. Чому буксують реформи? Бо, з одного боку, українські політики, які прийшли до влади, бояться робити різкі кроки, аби не порушити баланс в державі та не викликати невдоволення людей, багатьох з яких, за великим рахунком, все влаштовує. Адже цим політикам потім доведеться знову брати участь у виборах, і усі непопулярні реформаторські ініціативи  “вдячні виборці” згадають їм незлим тихим словом у кабінці для таємного голосування. З іншого боку, ті ж можновладці не з Місяця впали. Вони виросли з цієї системи, по суті, породжені нею. Як їм боротися з корупцією, якщо всюди “свої люди”, з якими не раз “рішали” і які, за потреби, знову “все порішають”. Вам доводилось зустрічати бідного, але чесного прокурора? Чи пожежника-перевіряльника? Чи податківця? Чи, вибачте, митника? Очевидно, такі є, але скільки їх? Майже всі, хто працював за режиму Януковича (і ще до нього), працюють і зараз. Хіба верхівку про людське око змінили. І то далеко не всіх. Чи хтось має щонайменшу ілюзію, що ці люди змінилися? Що змінили свої “принципи” роботи, свій підхід до бізнесу. Після Революції гідності наразі ніхто з них  не злякався. І не змінив звичок. Нещодавно була на одному ювілеї. Ювіляра прийшла вітати група товаришів з прокуратури. Раніше мені, Богу дякувати, з прокурорами не доводилось спілкуватися. Але тільки вони зайшли в зал, я сказала чоловікові: прокурори!  Це як в радянські часи народ одразу “сканував” кадебешників. Так і зараз безпомилково можна вирахувати прокурорів, митників, податківців. У них просто на лобі написано: “вирішую проблеми”. Ну, спочатку, звичайно, вони цю проблему людині створять, а потім “вирішать”.

Тому не дивно, що перше, що зробив Саакашвілі в Одеській області,  - поставив на місце обласного прокурора. Відео доступне в Ютубі. Хто не бачив, подивіться. Не пошкодуєте. Саакашвілі бештає прокуратуру  на чому світ стоїть за... “рекет і бандитизм”. Прокурор щось белькоче, мовляв, вони “діють в рамках закону”, на що Саакашвілі справедливо відповідає, що вони “майстри” прикриватися законом для обдирання підприємців. І емоційно заявляє, що покладе край цьому “безкраю”.

Корупції нема там, де все прозоро, де немає двозначності у законах та всевладдя чиновника. Де влада і закон на боці підприємця. А у нас досі закони пишуть не для людей, а для прокурора, чиновника, податківця, пожежника, який цинічно прикривається “іменем держави”. Плюс зберігся совдепівський підхід до приватного підприємництва. Ставлення до бізнесу - вороже. У ментальності чиновників досі сидить оцей радянський стереотип: якщо хтось чимось займається,  він потенційний злочинець і злодій. Бо держава може тільки “розкуркулювати”, а не допомагати. Свідомість  покалічена “совком”.  

Для мене експеримент Порошенка з призначенням Саакашвілі  - чи не остання надія, що в державі щось може змінитися на краще. Екс-президент Грузії, який поборов у своїй країні тотальну корупцію, не лише морально готовий боротися з корупцією на новій посаді в Одесі, а й має розв’язані руки, бо не пов’язаний з жодним кланом в Україні. Ні політичним, ні економічним. Не служить жодному олігарху і не має власного бізнесового інтересу. Саме тому, на відміну від наших доморощених борців з корупцією, у нього є шанс зламати хребет цьому явищу. Хтось скаже, що  різка розмова з прокурором відбувалась в авторитарному стилі. Але це той випадок, коли демократія не діє.  Боротися з корупцією можна тільки жорстко і безкомпромісно. Бо опір буде шалений. Якщо Саакашвілі вдасться в Одесі,  цей досвід можна запровадити у всій країні. І тоді навіть ті скептики, які не сприйняли його призначення на посаду голови Одеської ОДА, будуть самі просити Саакашвілі очолити український уряд.