Ця смерть – це фатальна помилка. Вона не для нього

Сказати ШОК – це нічого не сказати…Сказати ТРАГЕДІЯ – це нічого не сказати…В серці, і навіть по шкірі якесь ”тремоло”…

Неможливо підібрати слова, тому що Кузьма пішов від нас, забравши з собою величезну кількість невиказаних слів і ненаписаних пісень. Неймовірна Втрата! Це була Людина, яка могла ідеально користуватися словами…

Я Кузьму знаю, скільки знаю себе.

З Кузьмою ми починали у Львові, коли тільки після того, як Україна стала Незалежною, почала формуватися українська сучасна музична культура, яку без Кузьми неможливо уявити...

Кузьма був одним з перших, хто почав формувати стильну українську музику… Його перші музичні проекти були надзвичайно стильні. Це була така унікальна електронна музика, з якою він дуже вдало експериментував. Вона мала особливий настрій, особливий стан...

Кузьма 90-х років дуже відрізнявся від того, що тоді було... Багато хто тоді експериментував з електронною музикою, але Кузьму ніколи неможливо ні з ким сплутати. Він був завжди оригінальний і самобутній... Це була жива пластична українська мова... Він її такою робив, і ніхто крім нього її більше такою не зробить. Він по-особливому відчував всі звуки, всі слова. Воно у нього завжди так поєднувалося. Ніхто, крім нього, так не міг і, напевно, не зможе.

Такого другого Кузьми в нас не буде вже ніколи.

Він умів зробити атмосферу, він довкола себе збуджував простір — простір навколо нього просто бринів...

Мені навіть з моєю “дикою енергією” було поруч з ним і дуже екстремально, і водночас дуже комфортно. Він був надзвичайний, енергійний і смішний. Він був заядлий оптиміст. Я не пам’ятаю, щоби він колись стогнав чи на щось жалівся. Він завжди був дуже сонячний, дуже світлий...

Я пам’ятаю, як приїжджала до нього і казала: “Кузьма, що тут робити... Тут ніяк не йде”. Він завжди казав: “Мала,...” і жартував. Я ніколи не зможу повторити ті жарти, але йому завжди вдавалося мені підняти настрій.

Я пригадую, як ми останній раз пили чай у нього вдома. Він знав, що я дуже люблю трав’яні чаї, і подарував мені дуже багато свіжої м’яти і меліси...

З тим, що обірвалося його життя, обірвалися і наші плани. Я планувала робити разом з ним пісні, і ми домовилися про це, але події відклали роботу над моїм новим альбомом, у якому він мав брати активну участь.

Кузьма... Він назавжди залишиться у пам’яті. Ця смерть — це фатальна помилка. Вона не для нього. Такі, які він, не помирають. Це ясно без слів.

Я безмежно вдячна йому за поезію до пісні “Скажи мені” з альбому “Дикі Танці”, яка була написана разом з моїм чоловіком. Це одна з найулюбленіших моїх пісень.

Я щаслива була виконати “Старі фотографії”, тепер це вже класика.

Я йому безмежно вдячна за всі пісні, які він подарував світу і за слова, які подарував особисто мені. В моєму серці вони залишаться назавжди.

Скажи це Сонцю.

Скажи це Вітру.

І я почую ці Слова.

Шукай на Небі

Єдину Зірку.

І знай на неї дивлюсь Я...

Він — один із моїх найулюбленіших музикантів.

Його дуже не вистачатиме... дуже...

Вічна пам’ять моєму братові.

P.S. У голові сумбур... Пізніше викладу всі музичні спогади про Андрія.