«Сделайте умные лица!»

Враження від перших днів роботи нового парламенту

Надії на те, що новий, “післямайданний” парламент з перших годин візьме високий робочий темп (саме це обіцяли майбутні коаліціанти), не справдилися. Уже на старті законодавчий орган восьмого скликання зажив поганої слави “говорильні”. Досить було депутатам зібратися у сесійній залі, як через кілька хвилин оголосили перерву. А потім ще раз, ще і ще. Так було під час обрання уряду, так сталося і під час розподілу комітетів. Хоча на те, щоб утрясти всі оргпитання, у депутатів з більшості був цілий місяць. Рядові виборці, які втомилися від пустопорожнього базікання у ВР попередніх скликань, аж закипають перед телевізорами, дивлячись на цих нових марнотратників часу...

А ще стартові засідання нового парламенту підтвердили його порівняння з політичним театром, що живе за своїми традиціями, ритуалами і навіть забобонами. На його “сцені” добре видно людські чесноти і вади, правду, фальш, пофігізм і зверхність. Останнього особливо багато. Чим інакше, як не зневагою до державного органу, слід назвати появу у Верховній Раді молодої “радикалки” Олени Кошелєвої. У парламент прийшла у норковій шубі за кілька тисяч доларів, із сумочкою такої ж вартості, із золотим “айфоном” і двома охоронцями. А от який державний устрій в Україні, так і не могла сказати...

Вкрай зневажливою щодо колег видалася поведінка і члена “Опозиційного блоку”, колишнього представника президента Януковича у парламенті Юрія Мірошниченка. Під час обрання глави уряду цей “державотворець” спочатку демонстративно позіхав, кліпав посоловілими очима, а врешті — заснув на робочому місці. Важко уявити, що таке могло б статися в якомусь там бундестазі, кнесеті чи думі. Хоча — російський прем’єр Медведєв дозволяє собі таку “слабинку”...

Сон у Верховній Раді — не перший ексцес за участі Мірошниченка. Кілька місяців тому він вирішив пообідати прямо біля депутатського пульту. Витягнув із “тормозка” баночку з борщем, смачно сьорбав звідти, а на додачу пальцями став досягати звідти чи то залишки м’яса, чи то соломинки буряка... Ці обидва епізоди потрапили в об’єктив фотокора Владислава Соделя, який із прес-ложі фіксує “робочі депутатські будні”. Через таку “всевидющість” горе-парламентарії вважають ЗМІ своїми найпершими ворогами, намагаються сховатися від них. Або ж пустити їм туман в очі. Дійшло до того, що “ветерани” ВР з політтехнологічними навичками дають “розумні поради” своїм молодшим колегам — щоб ті виглядали більш солідно. Одну з таких підказок “прочитав” той же Содель на мобільному телефоні координатора опозиції. Ось зміст цієї SMS-ки: “Только не смотрите на фотографа и сделайте умные лица. Когда будет перерыв, сразу не выбегайте. Постойте, поговорите в зале друг с другом”. Цирк та й годі!

Ще один сюжет, гідний пера класика, — поведінка депутата Олександра Вілкула, колишнього віце-прем’єра в уряді Азарова. Коли спікером обрали Володимира Гройсмана і, згідно з регламентом, члени тимчасової президії мали покинути свої місця, Вілкул з розумним виглядом продовжував сидіти по праву руку від спікера, аж поки задуманому діячеві не вказали на його місце...

Був ще один казус. Під час обрання уряду депутатам роздали “орієнтування” на кандидатів у члени уряду. Майбутнього віце-прем’єра Вощевського представили як такого, що намагався... вкрасти шляхове ремонтно-будівельне управління. В апараті пояснили це технічною опискою, однак запитання до якості роботи ВР це не зняло...

З парламенту часів Литвина-Рибака у нову Раду перекочувала така стара болячка, як кнопкодавство. Уже зафіксовано три випадки голосування “за того хлопця”. Страждають цим і демократи. Багато хто скаржиться на гнітючу атмосферу в залі, особливо у тих місцях, де раніше сиділи комуністи. Тому у парламент запросили священика, який освяченою водицею пробував зняти негативну енергетику. Видається, що одного візиту отця буде замало...