Путін лякає Захід ядерною війною... І Захід лякається
Міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр знову підтвердив, що до інтеграції України в Північноатлантичний альянс ставиться негативно.
“Питання членства України в НАТО не стоїть на порядку денному, — заявив глава німецького МЗС. — І я не бачу Україну на шляху до НАТО... Мені відомо, що багато хто дотримується такої самої думки”.
“Багато хто” останніми тижнями також не мовчали. Разом зі Штайнмаєром своє “фе” Україні в НАТО висловив його французький колега Лоран Фабіус. Більш стримано, ніж Штайнмаєр, але також без ентузіазму зустріла новину про бажання України сховатися під “парасолькою” Альянсу і федеральний канцлер Німеччини Ангела Меркель. Навіть заступник держсекретаря США Вікторія Нулланд зауважила, що вступити в НАТО Україні буде дуже складно... Не думаю, що слова Нулланд — відображення її власного небажання бачити Київ членом Альянсу. Просто Нулланд прекрасно знає, які настрої щодо членства України в НАТО панують у Берліні й Парижі.
В Україні настільки негативне сприйняття Німеччиною нашого прагнення в НАТО справило ефект бомби, що розірвалася. Після того, як на саміті “великої двадцятки” в Австралії Путіна фактично зробили ізгоєм (причому не без вирішальної участі Меркель), ми повірили, що політики Заходу починають щось розуміти... Але, схоже, такою самою “бомбою” став для цих політиків і проголошений намір Києва вступити до НАТО... От цікаво, а на що вони сподівалися? Що після того, як Путін привселюдно начхав на так званий Будапештський меморандум, Україна надалі віритиме якимсь нікчемним папірцям? Чи що після того, як Росія анексувала український Крим і розв’язала бойню на українському Донбасі, Київ піде під безпекову “парасольку”... Російської Федерації? Чи що Україна проголосить “вічний” нейтралітет? Який Путін тут же роздавить танками...
Коли 2008 року Альянс відмовився надати Україні План дій щодо членства (головно зусиллями Німеччини і Франції), західними політиками керував страх перед Путіним. Боялися, що ПДЧ для України спровокує російського лідера на якісь неадекватні кроки... Революція гідності, анексія Криму і війна на Донбасі багато що у свідомості західних лідерів змінили. Але страх перед Путіним — залишився. Одна річ — давити його санкціями, і навіть “чмирити” у Брісбені... І зовсім інша — привітати наміри Києва приєднатися до НАТО. Це, на думку західних лідерів, може спровокувати Путіна, який, за словами Меркель, “втратив зв’язок із реальністю”, на подальшу агресію. Тоді, бояться на Заході, війна може стати повномасштабною і, не дай Бог, виплеснутися за межі України... Останніми тижнями Путін неодноразово шантажував Захід ядерною війною. Хтозна, чи просто лякав, чи справді “дах їде”.. Так чи інакше, у питанні “Україна і НАТО” путінський шантаж спрацював.
Що робити в цій ситуації Києву? Незадоволення офіційного Берліна з приводу наших євроатлантичних планів зовсім не означає, що маємо ці плани змінити. Полякам колись також спочатку показали в НАТО гарбуза. Але згодом “одружилися”... Поряд із бажанням приєднатися до євроатлантичної системи колективної безпеки мусимо нарешті продемонструвати, що українські заяви про реформи — не слова, а реальні плани. Поки наші опоненти на Заході можуть говорити “Навіщо нам у НАТО наскрізь корумпована Україна?”, їхня позиція є сильною. Чи вона послабиться, залежить насамперед від нас.
