День, коли живі поминають померлих
Мільйони вогників від свічок, море квітів на могилах і молитва — живі поминають померлих. За стародавньою традицією, 1 листопада варто відвідати могили рідних і знайомих.
З квітами і свічками люди йдуть на кладовища, щоб помолитися за тих, кого вже нема серед нас. Старі люди кажуть, у поминальний день є зв’язок живих з померлими. Переконані: померлі чують молитви і покаяння живих, а слова, сказані на кладовищі, летять до неба і дарують грішникам полегшення.
“У цей день увесь світ згадує померлих, які є святими, але офіційно Церквою не проголошені, — каже настоятель церкви Святого Миколая отець Степан Цихуляк. — Християни мають можливість своєю молитвою в особливий спосіб допомогти померлим, щоб швидше закінчилася їхня покута у чистилищі і вони перейшли до раю, тобто стали святими”.
Багато чого спадає на думку, коли стоїш біля могили батьків. Хвилею накочуються спогади з дитинства — світлі і радісні. Коли дерева були великими, сонце — яскравим, тато — сильним і здоровим, мама — красивою і ніжною. Здавалося, так буде завжди.
Пригадую, як у юності дратувала опіка батьків, що здавалася надмірною і робила з мене маленьку дитину, за що було соромно перед друзями. Бо ж як так — я доросла, а наді мною трясуться, як над немовлям?!
Досі пам’ятаю день народження своєї однокласниці, який ми планували святкувати у неї на дачі. Це було у десятому класі. Поїхав мало не увесь клас. Батьки сказали: до десятої вечора бути вдома. Тиждень ми з подругою їх вмовляли, пояснювали, що всім іншим батьки дозволяють. Вмовили...
Скільки відтоді було вечірок, гульбанів, днів народження. Поки ми не подорослішали і не стали мудрішими. А от батьків вже нема. Як мені тепер їх бракує. Як не вистачає тої опіки і любові!
Тато відійшов у вічність після важкої хвороби молодим. Мріяв, щоб я стала студенткою університету. Але так і не встиг мене привітати. Не дочекався, поки попрошу у нього благословення перед весіллям. Не бачив своїх онуків. Через 30 років потому відійшла мама. Коли не можу вирішити якісь питання, завжди думаю: що б мені порадили батьки?
1 листопада знову приїду на могилу своїх батьків. Поставлю живі хризантеми і запалю свічки. Помолюся за їхні душі і вкотре попрошу пробачення...
