Привид джихадизму гуляє по світу...

Два теракти за три дні сталися у благополучній Канаді.

Ісламіст у Квебеку на авто врізається в групу військових. Через день інший ісламіст у столиці Оттаві розстріляв почесний караул і проривався в будівлю парламенту, де в цей час виступав прем’єр. Обидва ісламісти були корінними канадцями. Обох канадська влада відмовилася випускати за кордон, боячись, що вони приєднаються до бойовиків «Ісламістської держави Іраку і Леванту» (ІДІЛ). Це ісламські фанатики, яких вигнали за надмірну жорстокість із «Аль-Каїди». Вони відвоювали частину Іраку і Сирії, де встановили терор і середньовічні порядки.

Ісламізм тепер не релігія, а радикальна ідеологія, приваблива для всіх скривджених будь-якої національності. Ті, хто раніше підривався, розстрілював і викрадав в ім’я соціалізму чи національного визволення, тепер займаються тим самим в ім’я Аллаха і традиційних цінностей ісламу. Для ІДІЛ такими цінностями є, зокрема, відновлення рабства і вбивство батьком своєї доньки за її можливу (!) зраду чоловіка.

Чоловіка, що застрелив у Оттаві солдата почесної варти і увірвався у парламент, звали Мішель Зіхаф-Бібо. Він народився в Канаді 1982-го у сім’ї працівниці міграційної служби і дрібного бізнесмена, вихідця з Лівії. Попри лівійського батька, який розлучився з канадською мамою, Мішель до 30 років не цікавився ісламом. Був типовим маргіналом, підробляв на некваліфікованих роботах, не по-ісламськи пиячив і курив траву. У поліцейському досьє на нього є покарання за водіння у нетверезому стані та за зберігання марихуани. У 30 років Бібо “осяяло”, що він животіє на дні канадського суспільства не тому, що лінивий, а тому, що канадське суспільство — грішне, і нема в нім місця пристойній людині. «Ударився» в радикальний іслам і захотів воювати в лавах ІДІЛ. Оттава, вивчивши коло інтересів Мішеля, відмовилася дати йому паспорт для виїзду. Довелося розстрілювати невір­них грішників, які опинилися під рукою.

Другий ісламіст, Мартін Кутюр-Руло, який на смерть збив на авто канадського військового і поранив ще одного, взагалі не мав відношення до ісламу. Був білим франкомовним канадцем із Квебека, жив нормальним канадським життям. Мав друзів, родину і невеликий власний бізнес. Та бізнес «накрився», фірма розорилася, дружина пішла геть. У 2013-му, коли Мартіну було 24 роки, зрозумів, що нещастя випали на його долю не через власні помилки і лінь, а через світове домінування США і їх аморальну політику. Прийняв іслам, відростив бороду і змінив ім’я на Ахмад. Як і незнайомий йому Мішель, Мартін вирішив поїхати воювати в лавах ІДІЛ, але його не випустили. Дістати зброю йому теж не вдалося, тож довелося давити на авто канадських солдат. І Мартін, і Мішель по-шахідськи загинули під час затримання.

Життя у обох не вдалося, тож вони вирішили, що вдасться хоча би смерть. Живуть у світі озлоблені, ображені на всіх люди, яким потрібне виправдання для власної ненависті. Шукають ідеологію, яка допоможе їм переконатися, що світ — паскудство, вони такі чудові й не винні у власних невдачах.

Схожі люди, зазвичай також невдахи, оброблені російською пропагандою, стали основою для так званого народного ополчення на сході України. Просто у західних країнах соціального добробуту таких знедолених і ображених на світ значно менше, ніж на Донбасі, а спецслужби сусідньої держави працюють значно ефективніше, ніж наше СБУ. Тому на Заході це одиничні фанатики, а у нас зомбована армія «вати».