«Сину, треба йти далі»

Одного разу моя рідна мати звернула на це увагу і сказала: “Ви, священики, так багато проповідуєте про материнство у різних його видах, але ваші роздуми такі теоретичні, такі сухі, такі далекі від дійсного життя. Бо, закінчила вона свою застанову, щоб говорити живо і правдиво про материнство — треба бути матір’ю”.

Слова моєї матері мене дуже застановили, я відчув, що мушу їй признати рацію. Від того часу, коли проповідую матерям, застерігаюсь перед моїми слухачками про поважне обмеження моєї проповіді.

Останніми тижнями було багато випадків в різних частинах України, коли матері поодиноко чи гуртово протестували проти висилання їхніх синів на фронт, у небезпечну полосу збройних сутичок.

Властиво, не дуже цьому дивуюся.

Хтось може закидати цим матерям брак патріотизму, але треба їх зрозуміти, бо вони матері.

Дозвольте одначе все ж таки сказати щось іншого.

Тому двадцять чи тридцять років появився фільм, в якому режисер старався якнайдокладніше представити життя Ісуса Христа на підставі Євангельських текстів. Але він дозволив собі включити в сюжет фільму деякі легенди.

Одна з них ось така: “ Ісус несе оту поперечку хреста, до якої буде прибитий. Поруч Нього ідуть жінки, між ними Його Мати — Марія. Виснажений немилосердним бичуванням, паде під тягарем поперечки”.

Згідно з легендою (а може, це не цілком легенда), Його Мати схиляється над Ним і каже: “Сину, треба йти далі”.

Вона Мати, вона відчуває вповні біль материнського серця, але вона свідома, що якщо Її Сина не розіпнуть, людський рід загине, ніколи не увійде до Царства Божого.

Шановні і дорогі матері, подумайте над тим.

Не хочемо вам завдавати надмірного болю, але ваші сини — це надія нашого народу: бути собою, мати свою справді незалежну державу.