Говорити про санкції більше не треба. Треба їх вводити

У той час, як увесь цивілізований світ говорить про причетність Росії до теракту над Донбасом, у самій Росії твердять про причетність до цього злочину... України.


На прес-конференції, яку провів у понеділок у генеральному штабі збройних сил Росії генерал Андрій Картаполов, він поклав відповідальність за знищення малайзійського “Боїнга” на український штурмовик Су-25. За версією Картаполова, цей літак піднявся у той самий повітряний коридор, яким ішов пасажирський лайнер (на висоту 10 тисяч метрів), наблизився до “Боїнга” на відстань 3-5 км і уразив лайнер ракетою Р-60 класу “повітря-повітря”. “Сушці”, твердив Картаполов, таке завдання під силу. Адже штурмовик може швидко набрати 10-кілометрову висоту, а дві 44-кілограмові ракети Р-60, якими озброєний Су-25, уражають цілі на відстані до 12 км...

Про те, чому український штурмовик, який начебто наблизився до малайзійського “Боїнга”, помітили лише російські експерти, генерал Картаполов не сказав нічого. Хоча навіть їжаку зрозуміло: не може бути так, аби на знімках із американських супутників було видно одне, а з російських — зовсім інше... Звичайно, заяви російського генерала — повна маячня, нахабна брехня! Версія з українською ракетою виникла, мабуть, через те, що є неспростовні докази знищення “Боїнга” ракетою російського комплексу “Бук”. Якщо вже всі бачать, що це ракета, вирішили в Кремлі, то ми скажемо, що це ракета українського Су-25... Попри те, що світові ЗМІ волають про “вбивцю Путіна”, у Кремлі вперто не визнають своєї провини. І навіть не думають вибачитися перед родичами сотень жертв.

Про причини такої впертості Кремля добре написав російський журналіст Микола Сванідзе. “Якщо Путін відмовляється від підтримки сепаратистів, він у середині своєї країни одержує звинувачення у слабкості, зраді й угодовстві зі Заходом. Це означає для нього політичну смерть. Якщо Путін продовжує їх підтримувати, то в очах величезної і найбільш впливової у політичному, економічному, інформаційному, військовому відношенні частини світу стає спонсором і поплічником терористів. Це — смерть для країни... Як він діятиме? На жаль, є спокуса закрити країну на великий замок і залишити гучно увімк­нений телевізор. Але це — дуже коротка гра”.

Як на мене, на вибір Путіна впливає ще один чинник. “Політична смерть” в середині країни, якщо Путін відмовиться від підтримки “сепарів”-терористів, — загроза гарантована. “Стопудова”, як кажуть у Росії. Натомість “смерть для країни” у випадку подальшої підтримки бандитів із ДНР-ЛНР, — загроза наразі лише гіпотетична. Принаймні на це дуже сподівається Путін. Він, схоже, і досі вірить у те, що лідери країн Європейського Союзу, насамперед Німеччини і Франції, так і не наважаться запровадити проти Росії справді дієві санкції. Путін надіє­ться, що валізи з готівкою, якими його “дипломати” роками купували європейських політиків, знову переважать європейські цінності. “Поговорять, покричать і заспокояться, — не втрачає надії Путін. — А там потроху усе забудеться”...

Лідери Європейського Союзу мають нагоду поховати надії Путіна вже у вівторок, 22 липня. Розслідування трагедії у небі над Донбасом іще триває, але уже наявних доказів цілком достатньо для того, аби зробити очевидний висновок: знищення “Боїнга” було терористичним актом, який став можливим завдяки підтримці, наданій Росією. Говорити про “посилення санкцій” уже немає сенсу, ці санкції — секторальні, проти важливих галузей російської економіки — треба вводити негайно! Зараз побачимо, чи мав Путін рацію, сподіваючись на нерішучість європейських лідерів...