Казковий фейлетон, або Казка про Пшонку та Золоту рибку

А всередині ця пшонка був ого-го! Бажань мав ого-го! І маленька пшонка дерлась по життю як могла. Там підсидить когось, тут комусь ніжку підставить, ще десь наклеп на когось зробить... І видерся! І стала пшонка — Пшонкою! Але мало йому, мало... Пішов якось Пшонка рибу ловити. І пощастило! Піймав! І не когось там, а Золоту рибку!

— Чого тобі, старче, — запитала Золота рибка.

— Який я тобі “старче”! Я молодий, але ранній. Я — Пшонка!

— Підкормка, чи що.., — не зрозуміла Золота рибка.

— Ні, це прізвище у мене таке!

— І що, поміняти хочеш? На “Янукович” чи, не до ночі буде сказано, на “Путін”?

— Ні, рано ще. Прокурором хочу стати. Але самим що не є Генеральним!

...І став Пшонка Генеральним прокурором. Злочинці радіють, простий народ трясеться, і всі йому кланяються, все несуть йому, несуть...

Але мало...

І пішов Пшонка до синього моря. Хвилюється море...

Покликав він Золоту рибку.

— Чого тобі, гречка?

— Я — Пшонка! І хочу, щоб мені більше всього несли. І щоб хата моя була, як у шейха нафтового. Ні, щоб кращою була, і щоб шейхи всі мені заздрили...

— Ну добре, зроблю. А поки — пшов, Пшонка, геть! І пішов Пшонка. І бачить — не хата у нього, а палац! А біля палацу цього черга. І несуть, несуть... Задоволений Пшонка, але мало! Пішов знову до синього моря. Дуже хвилюється море.

Покликав він Золоту рибку.

— Чого тобі, просо...

— Я не просо, я гречка! Тобто, тьху, Пшонка!

І хочу, щоб я був, як самі великі! І щоб яйця у мене були... як їх...

— Та зрозуміла, зрозуміла, — відповіла Золота рибка незадоволено. — Зроблю. Пшов геть, пшонка.

І пішов Пшонка. А в палаці у нього усього повно. Ось він, Пшонка, на портреті і Цезар, і Наполеон. Всі йому кланяються. І яйця... Фаберже... більше, ніж в Ермітажі.

І все нібито добре, але тут Катерина, дружина його, каже:

— Ти що, дурню старий, все про себе та про себе. Що про державу не думаєш, — це правильно, але чому про мене забув? А ну пшов, Пшонка, до Золотої рибки, і запам’ятай, що треба, що вона б зробила!

...І пішов Пшонка. Штормить море... Випливла Золота рибка.

— Ну що тобі, каша ти манна, ще треба.

— Та ось, зовсім здуріла моя стара. Хоче бути Катериною ІІ, тобто І, тобто головною. І щоб ти, Золота рибка, плавала у неї в акваріумі, щоб під рукою весь час була...

Нічого не відповіла Золота рибка. Тільки хвостиком махнула. Заштормило... Грозові хмари насунулись... Майдан загуркотів...

Повертається Пшонка, а палацу нема, посади нема, поваги нема... Нічого нема. Тільки розбите корито й залишилось.

І побіг Пшонка, пригинаючись і оглядаючись. І якщо хтось цього Пшонку десь побачить, то беріть його за... пшонку і ведіть туди, де йому і місце. Тобто в прокуратуру.